По-перше про перекриття автодороги Київ – Чоп (ред.: ініціаторами виступили сміттєві активісти). Дуже вже мені нагадало це недав­ні події на Донбасі. Може, хто забув? Так само жіночки, де­які із колясками виходили на дорогу, зупиняли рух, в т.ч. військових. Так само крича­ли, що вони громада (народ) і мають право на свою дум­ку. Не хочуть вони України, мови, телебачення і київсь­кої влади. Чим закінчилось – уже знаємо. Так вже у нас повелось якщо меншість не влаштовує закон, якщо вони хочуть вирішити якісь свої шкурні питання – ідемо пе­рекривати важливий транс­портний коридор. Допоки влада не зупинить цю вакха­налію – такі випадки стануть системою. І тоді не буде ні влади, ні країни. І воювати не потрібно – заберуть розшар­пану і пошматовану, отоді всі заживуть. Буде тиша, спокій і благодать. Як писав Кобзар : «На всіх язиках все мовчить, бо благоденствує…» Знаю, знаю, що зараз защебече п’я­та колона. Ще 5 років тому так само говорили, коли мо­вилось про загрозу цілісності країни. Одне підтвердилось, почекаємо результату? Чи може таки трохи мозками по­рухаємо?

Тепер про те, що бачив своїми очами у народному домі (ред.: у миколаївсько­му Палаці культури під час скликання позачергової сесії) ввечері у вівторок. Насправді, ота наша начебто «скривдже­на та ігнорована» меншість, котра прагне сьогодні реван­шу, була якось неадекватно збуджена. Таке враження, що вони вже побачили в межах досяжності оті 8,5 млн. грн., котрі отримує Миколаїв від Львова на свої потреби. Ось вони, тільки простягни руку і забереш! Лідери (ред.: сміт­тєвих активістів) постійно відбігали вбік, (щоб отримати якісь інструкції телефоном?), відводили вбік присутніх міліціонерів (звичайно, для приватних розмов), навіть вибігали надвір для знову ж таки приватних зустрічей. Те, що сценарій опрацьова­ний і підготовка була – нема сумнівів. Причому, весь час складалось враження, що дивлюся якийсь римейк. Те ж саме було на Донбасі, в Криму чи нещодавно в Дро­гобичі. Попереду жінки і діти, пенсіонери. З тилу дрібними перебіжками переміщають­ся зацікавлені особи.

Все, як вчив путін. Для того, щоб спровокувати міського голо­ву Андрія Щебеля, мало не на нього залізли. Міліція не кури­ла, а спокійно стояла збоку, а щоб часом не надумала втру­титись (хоч такого наміру й не спостерігалось), такі собі міс­цеві жителі Паньків, Ланчевич та інші дужі хлопці створили ще й кордон, міцно взявшись за руки, щоб ніхто не зірвав задуманого сценарію. Зреш­тою, є кілька відео версій цих подій і кожен може пе­реглянути. Час від часу ті ж зацікавлені бігали поговорити про нагальні справи, котрі, мабуть, не могли відкласти. Буває. Охоче вірю. Завадили провокації не міліціонери, у формі та в штатському, котрих було втроє більше, ніж над­міру збуджених осіб, а заступ­ник міського голови Андрій Бачик та ще декілька дужих хлопців, котрі просто своєю статурою вселяли сумніви у перемозі під час фізичної су­тички. Знаєте, вставляти зуби сьогодні – задоволення не з дешевих. Тим більше, що, ма­буть, такі витрати в кошторисі організаторів шоу передба­чені не були.

Потім все перемістилось в зал, виступали як і годить штатні оратори із штатними гаслами, яких вже й ніхто не слухає. Потім слово взяв го­лова Миколаївської РДА Ан­дрій Кос, потім міський голо­ва Миколаєва – обоє досить чітко відповідали на усі запи­тання зацікавлених. Але най­цікавіше було спостерігати за кулуарами.

Мої запитання і висновки. Чому саме у вівторок відбу­лась ця акція? Тому що, що загін сміттєвих протестантів недоотримав певної кількості прихильників, бо війна вій­ною, але базар у вівторок від­мінити не вдасться навіть ге­насамблеї ООН. Можна було б ще допустити, що намага­лись зробити все до того, як гроші (8,5 млн грн. зі Львова) будуть на міських рахунках. Хтось каже, що в четвер по­чинається чемпіонат світу із футболу на росії, тож картин­ка актуальною була до сере­ди, потім вона втрачає у своїй вартості. Не знаю, але усі ос­новні російські сайти подали цю новину (ред.: про пере­криття траси сміттєвими активістами та зрив поза­чергової сесії) вже через го­дину після початку (особисто перевірив), причому дивува­ло те, що у визначенні мети акції були поінформовані на­багато краще, ніж більшість українських ЗМІ. Що, мабуть, говорить про професіоналізм.

Навіть неозброєним оком можна було зауважити, що акцією керували з одного центру. Кожен (ред.: зі сміт­тєвих активістів) знав, хто має кричати, хто не пускати, а хто напирати і провокува­ти. Дійшло до того, що дехто випередив події і кричав про побиття активістів ще тоді, коли такого й не було. По сце­нарію, мабуть, уже мало бути, але життя іноді вносить свої корективи. То ж кричали на­даремно, бо, мабуть, не все прорахували. Але хто кричав – йому зарахується.

Вже через годину після пе­рекриття траси наш дорогий і рідний народний депутат (сьо­годні від Укропу), опублікував у соцмережах свій висновок. Загалом, що запам’яталось з цих подій, що мали місце, якщо коротко (повністю може­те переглянути в Інтернеті). Перекрили трасу мешканці Миколаєва і району (у Верині погана вода в криницях???). Далі все не дуже тримаєть­ся логіки, особливо щодо факту, що буцімто хтось до­зволив собі не відповісти на якийсь запит Т. Батенка?! Величезні сумніви. Тут Пань­ківу відповідають, хоч він тих відповідей і слухати не хоче, бо вони в його схему не впи­суються, а вже Батенкові!? Та головне, що дає ключ до ро­зуміння всіх подій, як завжди, в кінці. Цитата Батенка « …борг Львівської обласної дер­жавної адміністрації перед містом Миколаєвом за вивіз сміття у 2018 році на розвиток інфраструктури становить бл. 8 ,5 млн. грн. З цього приводу, сподіваюсь на конструктивний діалог з головою ЛОДА Оле­гом Синюткою та на найшвид­ше розв’язання цієї непро­стої, «смердючої» проблеми мешканців Миколаївщини.» Та невже Олег Михайлович відмовив би у розмові Народ­ному депутату, та ще й голові політради партії? Я не належу ні до БПП, ні до Укропу. Тоб­то, і Порошенко, і Коломой­ський мені не можуть ставити партійні завдання. Зрештою, не пробує цього робити і мій партійний керівник від «Гро­мадянської позиції» Анатолій Гриценко. Мені не потрібні ні посади, ні гроші. Така ось рід­кісна для нашого часу ситуа­ція. Але від зустрічей із О. Си­нюткою в мене наразі тільки позитивні враження. Вважаю його найкращим із усіх голів ОДА за роки незалежності. Так мені виглядає. І тому не вірю, що він уникає зустрічей чи розмов із Т.Батенком, за діяльністю якого слідкую. Мо­лодий і амбітний, він ще дале­ко не реалізував свій потен­ціал. Тому проколюватись на такому дріб’язку йому ніяк не потрібно. В уважного читача може постати запитання. «А чи Ви, п.Муха, самі не заплу­тались? Бо що спільного має Укропівець Батенко із ФСБ, як це отут можна зрозуміти?». Маю надію, жодного. А ось щодо оточення, з котрим вв’я­зався у цю аферу, у мене є обґрунтовані підозри. Ну за­надто вже багато збігів. Ро­зумію, що і Батенко, і екс-місь­кий голова Миколаєва Хімчак, і міський депутат Леськів членство в УРП не об’єднує, хоч сам факт сумніви і пород­жує. Розумію, що помічники не завжди здатні відрізнити активістів від аферистів. Але на те й шеф, щоб відрізни­ти політичну комбінацію від махінації. Навіть не знаю, чого так багато часу присвя­тив політиці. Може, все наба­гато банальніше і простіше. І всі збіги насправді всього лиш збіги? Дай то Боже!

А тепер щодо сміття. Мушу повторитись, бо декому це потрібно. Жодного порушен­ня Закону в тому, що діється на миколаївському смітнику НЕМА! Якщо б такі речі мали місце, давно б усе оскаржили не тільки активісти, а й конку­ренти, котрі наразі благород­ністю не відзначались.

Тепер по суті всієї оцієї брехні. Ніякими Законами та державними будівельними нормами не заборонене:

  • захоронення в піща­ному кар’єрі
  • перешарування піском
  • транспортування ТПВ і робота на смітнику вночі
  • добовий тонаж ТПВ

Далі щодо прагнення сміт­тєвих активістів. Ніхто і ніколи не буде працювати із кому­нальним підприємством, ко­тре нічого – ні техніки, ні зе­мельної ділянки, ні грошей, ні ліцензії, ні досвіду, ні освіти, ні проекту, ні фахівців, одним словом нічого, окрім бажання витягнути із бюджетів різних рівнів десятки мільйонів гри­вень без жодної (за статутом) відповідальності за результат. Я не знаю таких спеціалістів, котрі зможуть ущільнити мер­гелі Кагуєва до необхідних кондицій. Не кажу, що ця опе­рація значно коштовніша, ніж укладка бентонітової плівки, якщо вона можлива в прин­ципі. Якщо допустити най­фантастичніші сценарії, то підготовка до початку робіт займе декілька років. Ми сьогодні не маємо коштів на оплату проїзду пільговикам, а усі гроші віддамо авантю­ристам? А, поміж тим, усі ви­моги активістів зводяться до двох пунктів. Розігнати місь­квиконком та передати гроші (як розумію, мова йде про 8,5 млн грн., що отримала місь­ка рада.) районному кому­нальному підприємству (ред.: створення якого ініціювали сміттєві активісти), котре НІЧОГО НЕ МАЄ!

Ще один момент, котрий мають знати люди. Якщо зав­тра ЖКУ перестане вивози­ти сміття, то відповідати, і то боляче, доведеться міському голові. Бо він одна посадова особа, котра несе відповідаль­ність за наслідки. Зі всіх реш­ту не візьмеш нічого. Якщо б була якась загроза екології, екоінспекція просто закрила б смітник, а відповідальні, в да­ному випадку Екотех і міський голова, несли б кримінальну відповідальність із всіма на­слідками.

І ще одне. Я пишу так тому, бо на 100% переконаний, що ніякої загрози екології не буде. Ні сьогодні, ні через десятки років. Про це свід­чить досвід мільйонів таких же смітників у всьому світі, котрі так же облаштовували, рекультивували десятки років тому. Ми просто відстала країна. Там також під існуючі смітники ніхто ні плівки, ні гли­ни не підстеляв. І ніде, повто­рюю, ніде, жодної екологічної катастрофи, не сталось. Як нема і росту захворюваності. Якби активістам вдалося хоч щось знайти, ми б уже десят­ки разів усе перечитали. Із сланцевим газом хоч якийсь газпромівський фільм був. Тут взагалі нема на що опертись. Можна тільки вигадувати різні лякалки. Вартувало б задума­тись і над тим, а скільки ж до­ведеться нам платити, якщо возитимемо 17 тонн в день. Щоб на належному рівні захо­ронювати , окрім тих десятків мільйонів на полігон, потріб­но буде ще й у десятки разів піднімати тариф. Зрештою, кожен розуміє, що не буде працювати супермаркет, якщо там вдень приходитиме не більше десятка покупців. Пи­сати можна до безконечності, та від того не стане менше сміття і більше грошей. Пра­цювати і не боятись, не підда­ватись на провокації і трохи думати над тим, що пробують нам нав’язати. Все буде до­бре, чого і прагнемо.

Ярослав Муха

Світлина редакції “Миколаївські Вісті”