Кому дістались земельні ділянки в урочищі “Ксєнже”?

30 травня у Мико­лаївській міській раді від­булась, щоправда з другої спроби, друга пленарна сесія. Того дня до мерії завітала делегація учас­ників АТО, адже в порядку денному мали розглянути 81-питання виготовлен­ня проекту землеустрою щодо відведення земель­ної ділянки у власність в урочищі «Ксєнже». Мова йде про земельні наділи під індивідуальну житло­ву забудову для учасників АТО.

Трохи передісторії

Щоб читачам було більш зрозуміло, про що йтиме мова, гадаю варто пригадати передісторію. Як тільки у 2014 році Росія вторгнулась на схід Украї­ни, відважні чоловіки міста й району одразу ж стали на захист держави. Таких мужніх воїнів у Миколаєві більше сотні, у Мико­лаївському районі – понад 300 учасників АТО. За свої бойові заслуги атовцям гарантоване законне пра­во на першочергове отри­мання земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво, садівництво тощо. Тож з 2014 року до мерії почастішали заяви на отримання земельних ділянок. Ніхто тоді й гадки не мав, що АТО тривати­ме до тепер, тож прийма­ли заяви від атовців не тільки з м. Миколаєва, а й з усього Миколаївсько­го району та інших міст. Проте, згодом, земля стала предметом маніпу­ляцій та спекуляцій і у 2016 році було прийнято рішення про прийом заяв лише від атовців з м. Ми­колаєва. Паралельно, ще з 2014 року, запитом депу­тата попередньої каденції Олега Ясеницького квар­тал «Ксєнже» було «заре­зервовано» для учасників АТО. Більше трьох років бюрократичних лабіринтів довелось пройти Асоціа­ції учасників АТО, щоб завершити проект індиві­дуальної забудови в уро­чищі «Ксєнже». Як тільки проект був готовий, за першочерговим отриман­ням ділянок звернулись й інші пільгові категорії – «афганці», які теж є учас­никами бойових дій та висловили своє обурен­ня таким станом справ. Адже, свого часу теж ви­конували свій громадян­ський обов’язок і мають за законом такі ж гаран­товані права. Щоб знайти компроміс, минулого року наприкінці листопада, за круглим столом усі за­цікавлені сторони зібра­лись на обговорення. Тоді в ході тривалих перемо­вин було вирішено, що земельні ділянки у квар­талі «Ксєнже» дістануться атовцям. Всі інші учасни­ки АТО, які не отримають тут земельних ділянок під індивідуальну забудову, отримають їх в кварталі під садівництво (авт.- який планують розробити), а також ділянки дістануться тим пільговим категоріям, які роками очікують на обіцяні наділи землі.

Здавалось би, усе вирішено, і вже незаба­ром миколаївські атов­ці отримають земельні ділянки. Проте до омрія­ного рішення довелось оминути чимало перепон та навіть вислухати зви­нувачення у свою сторону від деяких депутатів.

«Ідіть охороняйте смітник!»

Анонсована сесія на 15-00 годину ніяк не мог­ла зібрати кворуму, то 12-ть то 13-ть депутатів. Ніяк не вдавалось відшу­кати 14-того для початку роботи пленарного за­сідання. Більше години чекали двох депутатів. Обурені такою поведін­кою окремих «обранців», атовці пропонували на­дати службову машину, щоб доставити «прогуль­ників» на сесію. До одного з активних «прогульників» вдалось зателефонувати учаснику АТО Юрію Се­реді. У відповідь почув: «Ви воювали на Сході, те­пер йдіть охороняйте ми­колаївський смітник». Си­вочолий атовець Степан Мамчур був геть спанте­личений таким станом справ: «Як це так депута­ти міської ради ігнорують сесію. У мене це в голові не вкладається. Що це за анархія?». Інші бійці висловлювали свої заува­ження: «Знаючи, що вже вдруге ми збираємось голосувати за земельні питання учасників АТО і кворум не збираємо, це саботаж».

На щастя, за годи­ну кворум таки вдалось зібрати, проте один з при­булих депутатів висловив своє обурення станом справ, тож за усі питан­ня голосував «утримую­чись».

Меркантильні земельні питання

Як тільки сесійне за­сідання врешті – решт розпочалось і перейшли до голосування, депутат­ський корпус розпочав дискусії на кшталт кому давати землі: лише мико­лаївським чи усім заявни­кам по списку. Учасники АТО висловили спільну узгоджену позицію: го­лосувати по списку. Пер­шими земельні ділянки по списку отримали ро­дини загиблих Любоми­ра Подфедька, Василя Кіндрацького, та Мар’яна Каптованця. Коли ж черга дійшла до реального спи­ску, дискусії знову спалах­нули. «Якщо вже людину включили в цей список, була подана заява, було прийняте рішення, не тре­ба робити кроку назад» – висловив думку учасників Асоціації АТО Мирон Го­родецький. Атовець Юрій Середа висловився так: «Весь земельний процес ми робили у правовому полі, а зараз нас тут на­магаються пересварити зсередини, адже хлопці з району нам також допома­гали виборювати кошти на детальний план. Ми руха­лись разом і не ділились на міських і районних. За­крийте питання по кварта­лу, дайте хлопцям землю і не робіть демагогії».

Кардинально іншу дум­ку висловив депутат, учас­ник АТО Михайло Лучеч­ко: «Я б хотів висловити свою думку, нікому нав’я­зувати її не хочу. Коли у 2014 році усіх учасників АТО ставили на пільгову чергу, ніхто не знав, що АТО, а тепер операція Об’єднаних сил, буде три­вати вже 4-й рік. Тепер же постало питання, вибачте за термінологію – меркан­тильне питання. Моя точ­ка зору така: ми депута­ти Миколаївської міської ради, ми присягу давали жителям міста, тому зем­лю ми повинні дати виклю­чно жителям міста. Зараз 81 ділянку отримають 14- ть немісцевих мешканців. А загалом жителів міста звернулось 105. Все одно всі миколаївські учасни­ки АТО не отримають зе­мельної ділянки. У мене інше питання: чому жи­тель Гірського не бере зе­мельної ділянки у с. Гірсь­кому, житель с. Демні у с. Демня? Я маю відповідь на це питання: бо там вона коштує 300 доларів, а у Миколаєві буде кошту­вати 3 тисячі у.о. Чому тут присутній житель Демні навіть не звертався до своєї громади за зем­лею? У мене є не менш цікаві запитання: у спи­ску є атовці, які вже ско­ристались своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки, але на чергу поставили своїх дітей. Це неправильно, чому хтось має мати дві земельні ділянки, а хтось жодної? А що робити з тими заявниками, які є представниками правоох­оронних органів, які в АТО були 5-6 діб?». Звісно, що такі голі факти викликали бурхливу реакцію та дис­кусії.

Одна з матерів учасни­ка АТО зауважила «Мала таку неприємну ситуацію: звернулась в сусідню сільську раду, отримала відповідь: «Ми в першу чергу даємо землі своїм односельчанам». Чимало атовців розповідали ситу­ації про те, як їм відмови­ли сусідні сільські ради.

Припинити тривалі дис­кусії вирішили голосуван­ням. У питаннях іногород­ніх депутати утримались, їхні рішення отримали статус «не прийнято». Не «пройшли» також питан­ня заявників з фактичним місцем реєстрації с. Ро­звадів, с. Новосілки-Опар­ські, с. Демня, с. Гірське, сщ. Липівка, с. Липиці Миколаївського району, м. Харків. Рішення атов­ців – миколаївчан та родин загиблих депутати міської ради підтримали майже усі одностайно.

У місті з’являться нові вулиці

Іменами відомих мико­лаївчан названі 8 вулиць, які запроектовані в квар­талі індивідуальні забу­дови в урочищі «Ксєнже». Нові вулиці отримають імена отця Андрія Іщака, Зіновія Локача, Яросла­ва Гнатіва, Дмитра Дзю­рака, Григорія Величка, Станіслава Скарбека, Ко­пачів, Героїв УПА та вул. Небесної Сотні.

Любов Добжанська

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *