Як стати «новим месією» Миколаєва. Покрокова інструкція.

Вже майже місяць Мико­лаїв лихоманить. Інфікування міста «сміттєвим вірусом» від­булося вже вдруге. Торік була схожа ситуація та з часом пристрасті вщухли. Цьогоріч за дивною чи, можливо, за­кономірною аналогією відро­дились знову. Зібрати вдруге таку кількість прихильників до своїх лав було справою непро­стою. Тож команда «сміттєвих активістів» добряче напружи­лась і попрацювала на славу.

Крок1. Демагогія під егідою інформування населення

Отже, актив сміттєвих ак­тивістів розпочав з «масово­го» інформування. Не в по­штову скриньку, а в дверну щілину «дбайливо» поклали запрошення з текстом про наближення Армагеддону Миколаєва – «ми всі помре­мо від раку, пакуйте валізи, виїжджайте з Миколаєва, за 2 роки у нас будуть другі Гри­бовичі». Від такого тексту у кожного в очах посоловіє, а в голові – помутніє. На це й розраховували «активісти», бо ніщо так не згуртовує лю­дей, як інстинкт самозбере­ження. Тож з 22 травня по 7 червня, майже три тижні не покладаючи рук, мікрофо­на і гучномовця працювали браві хлопці, здебільшого, у своєму незмінному складі: Володимир Паньків (депутат райради, колишній заступник міського голови), Ігор Хімчак (екс-міський голова), Микола Адамчук (екс-міський голова) і Андрій Баранецький (міський депутат), який певно замінив іншого молодика, міського депутата Михайла Галущака. Останній тепер з’являється у групі «бравих козаків» з особ­ливими номерами – та про це згодом.

Отже, ті самі гості в ту саму хату тепер спробували ор­ганізувати сходи вулиць, на яких, начебто, активно вели правильне інформування мешканців щодо проблема­тики захоронення ТПВ. Ви не повірите! Сміттєві активісти заздалегідь поділили увесь Миколаїв на 13 секторів і да­вай «опрацьовувати».

У редакції є копія Ультима­туму активістів на 29 сторін­ках, яку секретарю міськради вручив екс-мер Ігор Хімчак. У тексті вказано «у 13-ти секто­рах міста Миколаєва, присут­ні на зборах «одноголосно» та категорично висловились проти завезення сміття з-поза меж Миколаївського району». Як реагувати на такий вислів?! Чи плакати від паплюження чи сміятись від недолугості. «Одноголосно» – це щось, що діється одним голосом, і лише одним. У разі, якщо всі присутні згодні з якоюсь про­позицією, вони це роблять ба­гатьма голосами, але в унісон, тобто вони роблять це «одно­стайно». Якщо у такому кон­тексті вживати термін «одно­голосно», це означитиме, що рішення колективу прийнято волюнтаристськи, тобто од­ним чиїмсь голосом. Мабуть так і було. Сперечатися не бу­демо.

Та до уваги читачів хочу за­уважити, що мала нагоду бути присутньою на одному з таких зібрань по вул. М.Грушевсько­го 2а і поділюсь власними спо­стереженнями. Насамперед, коли сміттєві активісти стави­ли пропозиції на голосування, я особисто бачила кілька рук проти, були й такі, що зовсім не голосували. По-друге, у своїх прикріплених протоколах схо­дин сміттєві організатори, як на мене, суттєво завищують цифри у кількості присутніх.

Так, на сходинах біля мага­зину «Моя крамниця» зазна­чено, що було 190 присутніх! Екс-державні мужі, ви маєте проблеми не лише зі знанням української мови але і з про­стим підрахунком присутніх у вас виявляються теж пробле­ми? Будучи присутньою на зазначених зборах я зробила фотофіксацію події – звичайна робоча процедура для жур­наліста. Тому, коли побачила зазначену сміттєвими активі­стами в протоколі цифру 190, маючи фото підтвердження одразу ж берусь рахувати. І знаєте, нарахувала заледве з організаторами 80 чоловік + 14 дітей. Разом 94. А звідки 190? Може ще якісь невпізнані об’єкти небом пересувались чи можливо, випадково, при лічбі і комарів також рахува­ли?..

До свого Ультиматуму на 29 сторінках додали ще по­станову Верховної ради про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні. Стаття 3. говорить, що «збори скликаються в міру необхід­ності, але не менш як один раз на рік і є правомочними за на­явності на них більше поло­вини громадян, які прожива­ють на відповідній території». А якщо немає більше полови­ни громадян на таких зборах, а вкрай як потрібно цю цифру запротоколювати?… Недарма кажуть літні люди «брехнею світ перейдеш, а назад не вернеш». Та чим ближче до виборів, тим цікавіші легенди.

Крок 2. «Усі на трасу» або мирне зібрання «Ланцюжок Життя»

«Ланцюжок Життя» – саме так назвали свою начебто мирну акцію сміттєві активі­сти, яка з незрозумілих причин перетворилась на чотириго­динне пекло для сотень лю­дей. 12 червня, з 10 і до 14.00 год. години тривало блокуван­ня міжнародної траси «Київ- Чоп» на зупинці у сщ. Липівка з вимогою… А з вимогою чого? Про це, мабуть, і самі мітингу­вальники достеменно не зна­ли, бо одні виступали проти будівництва сміттєпереробно­го заводу, інші – проти завозу ТПВ, ще іншим – не подоба­лося як упорядковано міське сміттєзвалище, треті взагалі, наввипередки, давали комен­тарі обласним та центральним каналам «про погане повітря у Миколаєві та погану воду в криницях».

Ось такий начебто «мир­ний протест» спричинив кіло­метрові затори аж до міста Львова і на кілька кілометрів в протилежну сторону. В обід­ню спеку діти, дорослі, вагітні, люди похилого віку, що їхали у своїх приватних, виробни­чих справах до Львова, у зво­ротному напрямку, в Труска­вець, Карпати змушені були кілька годин сидіти в автобусі на спеці. Багато людей спіз­нились на свої заплановані рейси – літак, автобус, потяг. З поміж тих, хто у відчаї сто­яв у багатокілометровому за­торі, були і ті, що поспішали на лікарняні процедури (як до прикладу, дорослий чоловік, який слізно просив пропусти­ти його, бо поспішає отрима­ти процедуру гемодіалізу у Львові)… Самі ж сміттєві ак­тивісти завпевняють, що про­пускали автобуси і маршрутки. Так, але лише після того коли вже розлючені водії виходили з транспорту, щоб відвоювати своє право на вільне пересу­вання.

Мати протилежну думку – це добре, це чудово, це ме­гакруто і навіть зараз в тренді, якщо що! Тішусь, що є серед миколаївчан ті, які можуть діяти всупереч, відстоювати свої інтереси – це нормальне явище. Але коли група людей перекриває трасу міжнародно­го значення, порушуючи тим самим конституційне право інших на вільне пересування – хіба це правильно? Чому б з такими ж протестами не йти під стіни Миколаївської місь­кої ради, Львівської ОДА? Не та картинка по телебаченню? Адже протести під мерією не покажуть центральні те­леканали! Чиєсь обличчя не засвітиться в прайм-таймі по «ТСН»? Видається, що саме на «картинку», на своєрідне повнометражне шоу» розра­ховували організатори пекель­ного блокування міжнародної траси Київ-Чоп.

Хтось скаже, так протесту­вальники хотіли, щоб їх почу­ли! Ніхто не забороняє людям, які мають альтернативне ба­чення вирішення проблеми мітингувати, щоб приверну­ти увагу суспільства до неї. І для цього Закон передбачає можливості, але ніде в законо­давстві не дається дозвіл на «багатогодинну блокаду», бо інакше це б перетворилось на «епідемію соціального шан­тажу» і тоді ми не відстоюємо громадські інтереси, а виключ­но власні амбіції.

Крок 3. До влади. На старт, увага, марш

На вимогу сміттєвих ак­тивістів Ультиматум мали розглянути на позачерговому засіданні сесії Миколаївської міської ради. Сесія була при­значена на п’ятницю (15.06), о 13.00 год. До сесійної зали міського Палацу культури прийшло багато миколаївчан, і особливо багато було пред­ставників Самооборони, атов­ців, які, здебільшого, беруть активну громадську участь у житті міста. Тож послухати ви­моги сміттєвих активістів, їхні аргументи та заяви воякам та волонтерам теж було, ймовір­но, цікаво. І поки люди в залі очікували коли ж збереться кворум міських обранців, нес­подівано для всіх, депутат Ми­хайло Галущак вчинив такий політичний вибрик, який на­довго врізався у пам’ять всіх присутніх. У присутності ве­ликої кількості людей, цей мо­лодик назвав місцевих воїнів АТО та волонтерів Мико­лаївської Народної Самообо­рони «тітушками».

Учасники революції Гідності та Майдану (2013-2014 р.р.) стали з його слів «антимайданівцями». Це викликало неабияке обурення та шок у присутніх. Сам місь­кий депутат не роздумуючи, відразу виклав у мережі пост про те, що на сесії присутні «миколаївські тітушки». Пред­ставники Миколаївської Са­мооборони та місцеві АТО-вці вимагали вибачень від місько­го депутата та негайно вида­лити пост з соціальної мережі. Проте, депутат Галущак проі­гнорував таку вимогу… Важ­ко усвідомити, як можна так принижувати гідність людей, які захищають нас ціною влас­ного життя? Чим завинили ці вояки, які мирно сиділи в залі? Невідомо чим би все це закін­чилось для депутата М.Галу­щака, як би він не поспішив накивати п’ятами, бо побачив, що Миколаївська Самооборо­на не має наміру жартувати з хлопцем у цю хвилину.

І ще кілька слів по сесії. З 26 міських обранців в сесійній залі були присутніми лише 12- ро. Для кворуму не вистачало лише двох. Так, зокрема, не з`явився один з основних «ак­тивістів» депутат Ігор Хімчак, депутат Микола Корецький теж був відсутнім. Депутат Ан­дрій Баранецький зареєстру­вавсся лише на 56 хвилині від призначеного часу. Депутат Володимир Леськів спершу за­реєструвався, але вже за дея­кий час покинув засідання та у своїх справах поїхав до Льво­ва. Тож по факту вийшло так, що деякі сміттєві активісти, які спершу вивели десятки людей на блокування міжнародної траси Київ-Чоп, а потім ульти­мативно вимагали скликання позачергової сесії та підбури­ли миколаївчан прийти на за­сідання 15 червня – навіть не прийшли на сесію самі.

Секретар міської ради Іри­на Кобрин звернулась до при­сутніх зі словами: «скільки і ще готова громада чекати на від­сутніх депутатів?» Люди були вкрай обурені ситуацію та ста­ли розходитись, або кулуарно розмовляти про події, що мали місце на позачергової сесії. Ті, що сиділи в залі, не розуміли для чого їх сміттєві активісти закликали прийти в зал, у той час як самі не з`явились.

Тепер риторичне питання: чому деякі сміттєві активісти так принизили громаду і не з`явились на сесію?! Хто на­ступний у їхньому переліку пу­блічного приниження: журналі­сти у них шльондри, Ато-вці та Миколаївська Самооборона, Майданівці – у них тітушки, хто наступний і якими «титула­ми» вони будуть називати тих, хто має іншу думку?!

Ініціаторів блокування траси притягнуть до відповідальності

18 червня, на апаратній нараді Голова Львівської ОДА Олег Синютка доручив пра­воохоронним органам області притягнути до відповідаль­ності ініціаторів акції проте­сту на Львівщині, під час якої мешканці Миколаївського рай­ону перекрили дорогу.

«Я так розумію, що це люди просто вирішили політичні стосунки з’ясувати за допомогою сміття і за до­помогою перекриття доріг», – зазначив очільник Львівщи­ни. Також він звернувся до керівника Головного управ­ління Національної поліції у Львівській області Валерія Середи: «У мене є прохання: щоб ми ініціаторів притягну­ли до відповідальності і всім публічно сказали, що метод досягнення результату за допомогою перекриття доріг приводить до відповідаль­ності ініціаторів перекрит­тя. Не можуть десятки ти­сяч людей страждати від того, що хтось хоче бути міським головою, а когось не бачать міським головою».

Зауважимо, що в деякій місцевій пресі з’являлись повідомлення буцімто сміт­тєві активісти попереджали всі контролюючі органи про здійснення акції перекриття міжнародної траси Київ-Чоп. У телефонному коментарі ре­дакції “Вістей” керівник Мико­лаївського відділення поліції Михайло Козар повідомив, що самі ініціатори акції попереди­ли про мирну акцію протесту у вигляді «ланцюжка життя», але не перекриття траси.

Міський голова Андрій Ще­бель у коментарі редакції “Ві­стей” зауважив, що два тижні тому до міської ради депута­том Ігором Хімчаком був нада­ний Ультиматум в якому було вказано, що сміттєві активісти мають намір провести акцію «ланцюжок життя». Міською адміністрацією відразу були скеровані відповідні повідом­лення до правоохоронних служб про ймовірність пе­рекриття міжнародної траси Київ-Чоп. Оскільки, такі дії ви­ходять за межі повноваження контролю міської ради та є компетенцією відповідних пра­воохоронних служб України.

Голова Миколаївської РДА Андрій Кос поінформував ре­дакцію, що йому стало відомо про можливість вчинення таких дій з офіційного повідомлення Миколаївської міської ради, але від сміттєвих активістів ніякого офіційного повідом­лення не надходило. Крім того, очільник РДА, зауважив, що напередодні перекриття траси він зателефонував од­ному з ініціаторів цієї акції рай­онному депутату Володимиру Паньківу з проханням прийти на зустріч, щоб обговорити проблему, що склалась. Про­те, депутат таке прохання проігнорував. У день прове­дення самої акції, 12 черв­ня, у вівторок вранці, голова Мик олаївсь­кої РДА А.Кос в присутності представників Миколаївської поліції попе­редив В.Пань­ківа про не­допустимість в ч и н е н н я такої акції, оскільки це є правопору­шенням. Але і це поперед­ження депутат проігнорував.

Внаслідок п р о в е д е н н я такої акції, яка тривало близько 4 години, на міжнародній трасі Київ- Чоп утворив­ся кілька кілометровий корок, який простягнувся до Львова та у зворотному напрямку. Кілька тисяч людей потерпа­ли від перекриття дороги, ба­гатьом підприємцям від про­стою вантажівок завдано суттєвих економічних збитків. Неможливо оцінити в грошо­вому еквіваленті чи у будь-я­ких інших показниках стан сотень людей, яких, ініціатори акції, тримали у кількагодин­ному напруженні та стресі у спекотну погоду.

Грошовий інтерес

Нагадаю, станом на сьо­годні до Миколаївської місь­кої ради та в жодній офіційній пресі міста, району ініціатора­ми акції так і не було подано жодної пропозиції щодо вирі­шення сміттєвої проблеми, над якою вони начебто так вболівають. Проте, саме таку обіцянку сміттєві активісти давали публічно місцевій гро­маді ще минулого року.

Крім того, на вимогу сміт­тєвих активістів, упродовж останніх 6 місяців, було прове­дено десятки перевірок різни­ми контролюючими органами від місцевого рівня до рівня Кабміну і жодна перевірка не засвідчила правопорушень. Львівська облдержадміністра­ція та безпосередньо керівник ЛОДА Олег Синютка зустрі­чався неодноразово зі сміт­тєвими активістами, на їхню вимогу неодноразово приїжд­жав в урочище «Гроби» на миколаївське сміттєзвалище з різноманітними контролюючи­ми органами. Правопорушень з боку міської ради чи компанії «Екотех», яка впорядковує міське сміттєзвалище, не ви­явлено.

Натомість Ультиматум, який поданий сміттєвими ак­тивістами до Миколаївської міської ради містить не аль­тернативний варіант вирішен­ня проблеми, а політичні ви­моги. І, з поміж інших вимог, найбільш цікава – це переда­ча права постійного користу­вання земельною ділянкою під сміттєзвалищем площею 4 га новоствореному комунально­му підприємству Миколаївсь­кої райради «Миколаївський полігон твердих побутових відходів». Також зауважу, що саме сміттєві активісти педа­лювали створення цього ко­мунального підприємства. На одній із минулорічних сесій райради його активно лобію­вав, власне, депутат В. Пань­ків.

Також зауважу, що мико­лаївська громада за правиль­не впорядкування стихійного смітника в урочищі «Гроби» та належне захоронення ТПВ отримала від області 8,5 млн. грн. Це перший транш. Другий, у такому ж обсязі має надійти вже найближчим часом. До кінця року за програмою спі­впраці з ЛОДА миколаївсь­ка громада отримає 16 млн. грн., що складає майже річ­ний бюджет міста Миколаєва за підсумками 2017 року (без субвенцій). У разі, якщо місь­кі депутати ухвалять рішення про передачу права постійно­го користування земельною ділянкою під сміттєзвалищем площею 4 га новоствореному комунальному підприємству Миколаївської райради «Ми­колаївський полігон твердих побутових відходів», як цього вимагають сміттєві активісти, то кошти області надійдуть у район, місто залишиться без грошей.

Риторичне запитання: на­скільки треба бути наївним, щоб продовжувати вірити в буцімто акцію «порятунку від сміттєвих активістів», яку так широко рекламують ці особи?

Підсумок: місія виконана. Креативний депутат райради В.Паньків, коли затівав увесь цей балаган і гадки не мав, як розставлені шахи на дошці. Він, мабуть, і не очікував, що виконавши таку титанічну ро­боту, а це факт, безспірний, він залишився лише хлопчиком, що робить чорнову роботу. Ось так стихійними зборами, постійними конфліктами з дію­чою міською радою непомітно та легко, за півтора року зро­бив чудову піар-кампанію Іго­рю Хімчаку. Не напружуючись рейтинг Ігора Хімчака стрімко зріс, а В.Паньків залишився на задвірках місцевого політич­ного життя

Любов Добжанська

(з використанням

матеріалів І.Тельки)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *