Найстаршій довгожительці Миколаєва Марії Пристай – майже 99 !

Минулими вихідними Миколаїв втретє фестивалив на «Миколаївських фестинах». В рамках проведення  цього урочистого заходу делегація  у складі секретаря Миколаївської міської ради Ірини Кобрин, Наталії Лешковят, керівника ГО «Серце в долонях» та журналіста інтернет-видання “Миколаївські Вісті” Олі Марків  та завітали  в гості до миколаївської довгожительки. Нею виявилась майже (ред.- день народження у листопаді) 99-річна Марія Григорівна Пристай, 1919 року народження, яка все своє життя прожила у нашому місті.

  Марію Григорівну дружня компанія відвідала саме в день її іменин. У будинку, де проживає довгожителька з такої особливої нагоди за великим столом зібралася майже вся рідня іменинниці:  наймолодша донька з чоловіком, 9-ть внуків, 17-ть правнуків та 3 праправнуки!  І навіть зараз, у своєму поважному віці  пані Пристай не перестає доглядати за правнуками та праправнуками.

  «Перша спекулянтка»

  Наша поважна співрозмовниця довго розповідала нам про своє життя. Слухаючи її розповіді, життєві історії, вражав її  гострий розум і пам’ять, незважаючи на те, що без одного року – 100 років. Дуже добре пані Пристай пригадувала людей та навіть називала їх поіменно, так наче вони живі стояли перед її очима.

  Усе своє молодече та доросле життя пані Марія працювала на полі, поралась по господарству, виховувала дітей, онуків. Пригадує, що доводилось навіть  кіньми  управляти. Батько ювілярки робив глиняні горщики та посуд, а вона їх продавала. А вже ввечері, після роботи в полі збиралася з дівчатами і ходила «у гори чи в берези» співати. «Тоді чи на Запусти чи на Фестини збиралися всі разом, всі вулиці йшли співати сюди на Ксєнже (ред. – тепер урочище Ксєнже) Тоді всі були єдині! Ото були часи! Тепер зовсім не так», – розповідає пані Марія. А співати наша поважна співрозмовниця вміла пречудово, адже більше ніж 40 років життя віддала церковному хору, а також була церковною провізоркою.

  Ще донедавна жінка навіть продавала у Миколаєві на ринку яблука та чорнобривці. Жартома родичі називали пані Марію «першою спекулянткою». Вона побачила зміну різних епох: повалення СРСР, перші роки незалежності України, коли кожному було сутужно, але завжди Марія Григорівна давала собі раду як могла.

Таємничий незнайомець…

  Розповідаючи нам історію свого життя, вона виокремила випадок, який особливо закарбувалась у її пам’яті. Було це у часи Другої світової війни. Тоді миколаївчани усіма силами допомагали партизанам. Доводилось і хлібні пакунки воякам передавати. За це у радянські часи переслідували і навіть відправляли на заслання. Через це не одні товариші пані Марії пішли з життя. 

«Одного разу у Львові продавала масло, яйця, ми так гендлювали (ред.- перепродували). Аж раптом чую хтось кричить згори (ред.- тюрми) «Марійка! Марійка!» Я почала прислухатися, бо хотіла знати хто це. Але в той момент  надійшли охоронці  і нас розігнали. І тепер поки живу, до сих пір і не знаю хто це був і хто мене кликав…» – з сумом згадувала пані Марія.

Без Бога ні до порога…

  Цього прислів’я Марія Пристай дотримується і дотепер. У будь-яке церковне свято чи в неділю вранці пані Марія збирається до церкви. Попри те, що старенькій важко пересуватись, все ж з допомогою доньки іде до божого храму.

  П. С.  На прощання Марія Григорівна пригадала побажання та адресувала його усім миколаївчанам:

«Нехай Вам пливе життя, як Дністер до Збруча,

Здоровя нехай цвіте, як рожа пахуча.

Нехай Вам світять зорі, як на небі, так у морі.

Господь дає щастя, здоровя присилає!

Того від серця я Вам бажаю».

   Після такого знайомства починаєш переоцінювати і своє життя. Задумуєшся скільки ж того часу відведено кожній людині, що по собі залишимо? Після розмови з пані Марією я для себе зробила висновки –  це добрі спогади про свої вчинки та посіяне і виплекане любов’ю і добром зерно у наших дітях – нащадках…

Оля Марків, світлини автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *