Я хочу, щоб Україна була сильною і багатою. Це не станеться просто так. Ми мусимо брати долю країни в свої руки. Ми самі маємо стати тими змінами, яких конче потребує наш народ. І робити рішучі кроки, за які не буде соромно ні перед Богом, ні перед людьми. Саме тому я йду до Верховної Ради.

Сьогодні скласти руки – задороге задоволення. Мені прикро, що за 28 років ми досі далекі від результатів, які показали б усьому світові, що в Україні живуть працьовиті, заможні, чесні та щасливі люди. Замість того маємо клан олігархів, яким належить 90% багатства держави і майже всі медіа. За мною ніколи не було і нема олігархів, я готовий боротися з ними. І вони це відчувають: саме тому за час кампанії на мене “вилили” багато бруду, нашу агітацію тотально нищили, а мою команду залякували.

Новий політик – не той, хто багато обіцяє. Він не ідеальний супермен. Він не змінить всього за один день чи місяць. Нові люди і нові політики – це ми з вами. Всі, хто тверезо оцінює ситуацію, хто хоче, щоб наші батьки і наші діти вже завтра жили краще. І готовий щиро працювати для цього.

Я був на заробітках в Португалії. Я знаю той гіркий хліб. Мені шкода, що багато українських родин проходять через це випробування, що наші люди змушені виїжджати за кордон, аби заробляти гроші. Ніхто не має права забирати в дитини батьків. Мусимо це зупинити. Моїм головним завданням є зробити так, щоб українці могли працювати і добре заробляти вдома.

Ми повинні розвинути нашу економіку, підтримувати освітян і науковців, впроваджувати сучасні технології. Лише так вдасться наздогнати й обігнати нинішніх світових лідерів. Молоді фахівці мусять мати роботу і гідний заробіток. А пенсіонери – забути, що таке бідність, коли не вистачає навіть на ліки.

Війна триває. Ми вистояли, ми разом створили сильну армію. Мусимо перемогти зовнішнього ворога. Після Революції Гідності ми здійснили велику частину реформ. Але є загроза реваншу. Наступні 5 років надважливі для українців. Саме тому до влади мають прийти справді нові політики. Як і в кожному вирішальному історичному моменті, слово знову за Галичиною: наш голос мають чути в парламенті.

Я родом з Корелич, Перемишлянського району.

123-й округ є для мене рідним. Я знімав фільми, збудував музей, волонтерю для війська, чотири роки з чистою совістю відстоюю інтереси львів’ян у міській раді. На місцевому рівні можна зробити багато. Я знаю, як зробити більше.

Вже не сподіваюся, що хтось за нас змінить Україну. Я готовий робити це разом з командою “Голосу” Святослава Вакарчука. “Голос” підтримують багато мудрих і дієвих людей, зокрема журналіст Сергій Рахманін, кіборг Андрій Шараскін “Богема”, волонтер і телеведучий Сергій Притула. Ми маємо чіткий план і стратегію, ми щиро віримо у майбутнє України. І тому я прошу вашої підтримки 21 липня.

Партія “Голос” впевнено набирає 33% на Львівщині. Такі дані попередньої соціології. Багато наших мажоритарників – на першому місці, зокрема і я виходжу в лідери по нашому округу. Ми йдемо до парламенту, щоб здолати олігархів. Тому цього тижня проти мене готують провокації. А найближчим часом з’являться різні маніпулятивні рейтинги, за якими мої опоненти «впевнено перемагають». Це щоб ми і ви зневірилися. Та всупереч усьому, я вірю, що ви оберете зміни.

Будьмо чесні з собою: надто часто в новітній історії України, ми дозволяли собі компроміси з совістю, обираючи президента і Верховну Раду. Закривали очі на залежність від олігархів і сумнівних грошей. Вибирали, «бо ж файний хлопець», «шось там трохи робить», «краде, але ділиться» – і тим самим прирікали себе і своїх дітей на продовження сірості. Час розірвати це зачароване коло!

З повагою, Тарас Чолій