Кореспондент редакції Любов Добжанська на цьогорічних дострокових парламентських виборах вирішила спробувати себе у новому амплуа. 

“21 липня провела на дільниці у Миколаївській ЗОШ №1 у якості спостерігача та на власні очі побачила виборчий процес зсередини. На дільницю завітала о 8-00 ранку, зареєструвалась, проголосувала та зайняла місце поряд членом дільничої виборчої комісії, який відмічав присутність. Як тільки виборець опускав протокол в урну для голосування, мій сусід закреслював цифру по порядку. Вже з самого ранку на дільницю поспішили свідомі миколаївчани. Приємно було спостерігати за виборцями, які прийшли на дільницю у вишиванках. В такі моменти перехоплювала особлива гордість за таких патріотично налаштованих жителів міста.

На дільницю завітала навіть спостережницька місія ОБСЄ. Закордонні гості цікавились безпекою виборчого процесу, кількістю голосів на ту чи іншу годину. Найбільший ажіотаж на дільниці – пообіддя. Виборці по завершенні церковних богослужінь масово ринули на дільниці, тож станом на 14-00 в актовому залі миколаївської школи проголосували 495, чверть від усієї кількості зареєстрованих. Впродовж дня черги то були, то зникали, а в останню годину до закриття потік виборців знову окупував дільницю. За хвилину до закриття до залу поспіхом забігли дві жительки сусіднього з дільницею під’їзду, радісно промовляючи : «Встигли».

О 20-00, як і передбачено законодавством, дільниця зачинила свої двері. І тут почався найцікавіший процес – процедура підрахунку голосів. Та перш ніж до неї приступити, голові та членам комісії довелось провести ряд інших процедур. Спершу члени ДВК ретельно рахували невикористані протоколи та відривні «талони». На щастя, цифри зійшлись з першого разу, що суттєво зекономило час. Для себе відкрила і таку процедуру як «погашення» протоколів – у невикористаних протоколах обрізають один з кутиків, а потім все ретельно запаковують та опечатують. І лише після цієї процедури переходять до основного – зривають пломби з кожної урни для голосування, вносячи в протокол, скільки в кожній урні було бюлетенів. Коли «гору» бюлетенів висипали на стіл, усі члени комісії заметушились, наче бджілки у вулику, спершу розсортували бюлетені на «мажоритарників» та «партії», потім сіли за довгий круглий стіл і впродовж добрих двох годин сортували й рахували.

Були серед протоколів чимало зіпсутих – пустих, закреслених, з написами «Мажоритарку треба заборони!», «Я їх не знаю!» , “Я вірю в Гройсмана”. На сусідніх дільницях спостерігачі розповідали, що виборці були ще більш креативними: малювали сороміцькі малюнки на бюлетенях та писали нецензурну лексику. Чи заради цього варто було витрачати час вихідного дня та йти на дільницю?

Після підрахунку бюлетені голосувань за кожного кандидата окрема ретельно спакували та запечатали, а лише тоді перейшли до написання протоколів та їх копій. Миколаївська дільниця у першій школі та дільниця, що розміщувалась на першому поверсі палацу культури справились найшвидше з підрахунком. Трохи довше рахували бюлетені у гімназії та школі мистецтв. Найдовше завершували процес на 2 поверсі будинку цементників – спостерігач отримала копію протоколу близько другої години ночі”.

Вибори відбулись, кожен зробив свій вибір так як вважав за потрібне. Жодних порушень на миколаївській дільниці у першій школі не зафіксувала. От тільки результати голосування партій особливо розчарували, роздробленість партій дала свої плоди – такі ж розроблені голоси, а це, мабуть, комусь на руку.

Одна з голів дільничої виборчої комісії підсумувала результати дуже лаконічно: «Не вибори, а сльози».

Любов Добжанська