Нещодавно на сайті Львівської обласної ради з’явився резонансний проект рішення про реорганізацію психіатричної служби у Львівській області.

 У тексті проекту рішення йде мова про таке: « З метою підвищення якості та доступності медичного обслуговування населення, підвищення ефективності використання бюджетних коштів…  Львівська обласна рада вирішила:

  1. Припинити комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня».
  2. Встановити, що комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» є правонаступником майна, прав та обов’язків комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад»- йдеться у витягу з проекту рішення».

Наразі це поки що проект рішення, який мають намір розглянути на найближчій сесії Львівської обласної ради, а щоб воно вступило в дію потрібна більшість голосів обласних депутатів. І хочеться сподіватись, що обласні депутати з Миколаївщини Микола Сиділо та Петро Марунчак дослухаються до думки дирекції та працівників лікарні.

 Позиції і пропозиції

Редакція видання звернулась за коментарем до Мар’яна Цудного, виконуючого обов’язки директора КНП ЛОР «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад». Пан Мар’ян наразі утримався від коментарів, зауваживши, що у штаті лікарні 457 штатних одиниць, а станом на 22 серпня 2019 року на лікуванні перебуває 430 пацієнтів, тож такі поспішні і резонансні рішення потребують панорамного обговорення та з’ясування усіх точок зору. Він запевнив, що невдовзі відбудеться конструктивний діалог з дирекцією Департаменту Охорони Здоров’я Львівської області,  на якому, сподівається, буде роз’яснена дана ініціатива  працівникам установи.

Ми також поцікавились думкою працівників лікарні. Оксана М, яка працює в лікарні налаштована рішуче. За словами пані Оксани, «лікарню не приєднують, а по суті закривають. Ми вкрай обурені тим, що ні нас, ні наших головних медиків ніхто ні про що не повідомив. А тишком-нишком вирішують такі важливі питання без думки працівників та керівництва лікарні. Ми зараз пишемо усі можливі звернення до усіх можливих установ. Нас просто напросто закриють. Ми стільки зусиль затратили, щоб пройти юридичний етап у некомерційне комунальне підприємство. Ми будемо протестувати усіма законними методами та готові навіть вийти на протест під Львівську Обласну Раду та на ділянку міжнародної дороги Київ- Чоп. Так як нам було неодноразово доведно адміністрацією нашої установи, що планується реорганізація психіатричної галузі області з метою покращення та наближеня психіатричної допомоги до пацієнта. Однак колективу не зрозуміло для чого для реалізації даного проекту закривати установу, якщо психлікарня «Заклад» і так могла реалізовувати поставлені перед нею завдання зі збереженням юридичного статусу, щоб дало можливість більш ефективно проводити господарську діяльність. Просто подивіться на медикаментозне забезпечення «Кульпарківської» та «Закладу», у нас пацієнти отримують медикаменти безкоштовно, а там  змушені більшість медикаментів купувати в аптеках, які  знаходяться на території їхньої установи…»

Вражена таким рішенням і Наталя Мисула, яка працює у благодійній фундації Генрі Ноуена. (З цим фондом тісно співпрацює психіатрична лікарня селища Заклад). У своєму дописі у соцмережі пані Наталя пише :

«У мене шок, біль, злість. Лише 17 серпня пані Ірина Микичак (IrynaMykychak) , очільниця Обласного департаменту охорони здоров”я, висловлювала на своїй сторінці захоплення тим, як працює КНП ЛОР «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» , а сьогодні бачу на сайті Обласної ради проект рішення про ліквідацію лікарні шляхом приєднання до лікарні на Кульпарківській. Як пані Ірина дивилася в очі працівникам Закладу, нічого не повідомивши? Де доцільність такого рішення? Лікарня, яка сама намагається вижити у складних умовах, де керівництво постійно вдосконалює умови для пацієнтів, залучаючи та вишукуючи можливі та неможливі ресурси (і не за кошт родичів пацієнтів), де кожного разу видно поступ, де багато світлих людей (як писала пані Ірина), котрі хочуть працювати, має бути приєднана до установи, у якої самої поки купа проблем. Я прошу усіх небайдужих осіб, слідкувати за цією ситуацією, бо поки не бачу бенефітів від такого рішення ні для пацієнтів, ні для працівників лікарні».

Редакція надалі буде стежити за розвитком цього резонансного питання та буде інформувати читачів про перебіг цієї резонансної теми.

Любов Добжанська