Борис Данилів: «Здичавілі землі – це типова картина для багатьох сіл нашої громади»

Парадоксальна ситуація склалася в селах біль­шості територіальних громад нашої держави. Ма­ючи найродючіші в Європі ґрунти, села ледве зво­дять кінці з кінцями. А тим часом значна частина продуктивних земель, що використовувались під сінокоси та пасовища заростають бур’янами, чортополохом та чагарями.

Чому так і чи є вихід з цієї плачевної ситуації – про це в інтерв’ю з Борисом Данилівим, заслу­женим працівником сільського господарства України, який днями очолив відділ агропромис­лового комплексу та екології Миколаївської місь­кої ради.

Б.Данилів: Моя вотчина – це село Раделичі. Ко­лись у цьому селі, як і в Гірському, Криниці, Більче, Ве­ликій Горожанні, Новосілці-Опарській та інших селах нашої громади, поголів’я великої рогатої худоби раху­валось сотнями. Тож для їхнього утримання, землі, що оточують ці села, активно використовувались чи під пасовища чи під сінокоси. Земля не пустувала.

Тепер маємо протилежну ситуацію. Катастрофічне зменшення поголів’я корів до кілька десятків у деяких з цих сіл та здичавіння земель сільгосппризначння. Я побачив сотні гектарів здичавілих земель в околицях своїх рідних Раделичів та сусідніх сіл. Це пасовища і сінокоси, які не в повній мірі задіяні, де ідуть деструк­тивні моменти із землею.

Що слід розуміти під деструктивними момен­тами?

Б.Данилів: Земля пустувати не може. Тож якщо фермери чи селяни не обробляють її, вона поростає чагарниками та хащами. Спершу може здаватись, що у такий спосіб земля відпочиває. Але, коли виникне потреба її використати, то звільнити її від усіх цих ха­щів, чагарників – коштуватиме великих фінансових затрат. А щоб дочекатись періоду прибутковості на такій землі, потрібно щонайменше два-три роки. На превеликий жаль, мушу констатувати, що такі про­блемні землі є в багатьох старостівських округах на­шої Миколаївської громади.

Чому склалась така ситуація?

Б.Данилів: Будьмо відверті, через відсутність з боку держави належної підтримки аграріїв, до прикла­ду у сфері розведення тієї ж великої рогатої худоби. Щоб успішно розвивати фермерське господарство не достатньо просто бути фермером. Потрібно мати су­часну техніку, склади для зберігання своєї продукції, налагоджений ринок збуту, зрештою потрібно мати достатньо обігових коштів: якщо не власних, то до­ступний кредитний ресурс, щоб запусти виробництво. Це перша причина.

Друга – це «старіння» сільського населення. Рані­ше у селах народжуваність була кількакратно вищою ніж у місті. Тепер ми бачимо, що молодь полишає село, бо не бачить там перспективи. Щоб молодий спеціаліст бажав залишитись у селі працювати йому потрібна стабільна та добре оплачувана заробітна платня і сприятливі умови для ведення фермерського господарства.

Як можна змінити ситуацію?

Б.Данилів: До цього питання слід підійти комп­лексно. Спершу, і це те, з чого розпочав свою роботу відділ агропромислового комплексу у міській раді – це аудит стану та договірних взаємовідносин у сфері землекористування, що перебували раніше у віддані колишніх сільрад, а також і тих, якими розпоряджався Держгеокадастр. Особливо пильна увага буде до тих, хто отримав сільгоспземлі для ведення фермерської діяльності і роками не обробляв і сотки наділу, спла­чував лише якісь 3-4% від нормативно-грошової оцін­ки землі. Після вивчення стану справ я не виключаю, що буде винесено рішення по таких недобросовісних «ґаздах» про розірвання договору оренди землі та повернення її до громади. Цю порочну практику слід викорінити. Якщо хтось прорахувався зі своїми мож­ливостями чи вирішив провести оборудки із землею – це все треба з’ясувати та навести лад.

Наступне. Вбачаю за доцільне, і буду виходити з клопотанням про те, щоб здеградовані землі, які ре­альні фермери бажають взяти до обробітку, принайм­ні на 2-3 роки звільнялись від орендної плати. Оскіль­ки вони понесуть суттєві затрати по впорядкуванню сільгоспземлі.

Крім того, ми будемо працювати і з банками, і дер­жавними програмами, щоб максимально сприяти за­лученню кредитних ресурсів для аграріїв, адже без обігових коштів – неможливо розвивати жодне під­приємство.

Для порівняння цікаві цифри
У Німеччині пряма бюджетна підтримка фермерів становить 346 євро/га,
підтримка розвитку територій — 82 євро/га. Сукупний обсяг підтримки фермерів у Німеччині становить 428 євро/га, у Франції — 357,
у Польщі — 317 євро/га. Практично усі країни, які пройшли етап становлення ринкового обігу земель, мали довгострокові цілеспря-
мовані програми, які, крім іншого, передбачають надання пільгових кредитів на придбання земель місцевим фермерам.
Так, у Польщі кредит на придбання земель можна отримати на 15 років під 2% річних, у Латвії — на 20 років під 3%.
Відсоткова ставка по кредитах у Німеччині становить 3% річних. Стає очевидним, що українські фермери ведуть свою
господарську діяльність у нерівних економічних умовах з їхніми західними конкурентами, що у перспективі,
при поспішному запровадженні ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, може негативно позначитися
на результатах їх господарювання.

Чи передбачається програма підтримки з міс­цевого бюджету?

Б.Данилів: Суттєвої підтримки фермерам цьогоріч складно очікувати. Адже спершу треба розробити про­граму «Розвитку аграрного комплексу Миколаївської територіальної громади» на найближчу перспективу і віддалену. Власне, у програмі ми зможемо закласти певні розрахунки, які зробимо вже найближчим ча­сом, по різних секторах. Для прикладу. Зараз літр мо­лока в районі 20 гривень. Річна продуктивність коро­ви 3-4 тис літрів молока щонайменше. Нехай одну чи дві тисячі літрів молока родина в селі використає для власних потреб. Решта – на продаж. Тобто в рік лише з однієї корови можна отримати кілька десятків ти­сяч гривень. Це вже не так і погано, погодьтесь. Тому нам потрібно працювати над тим, щоб у маленьких домашніх господарствах було по 5-6 корів. Вочевидь самотужки селянину з цим впоратись буде вельми складно, адже потрібно придбати і доїльну установку, і відповідні камери охолодження молока. І тут нам по­трібно думати, що ми можемо запропонувати таким селянським господарствам. Наразі, можу сказати, що зараз опрацьовуються можливості підтримки осіме­ніння корів, але спершу потрібно встановити чітку кількість поголів’я дійного стада, молодняка на тери­торії громади.

Те саме стосується тих фермерів, які мають намір займатись рослинництвом чи вирощуванням інших культур. Перш ніж говорити про фінансовий ресурс ми повинні розуміти потребу і володіти об’єктивними по­казниками.

Від редакції:

З лопатою й граблями у полі не нагаздуєш – це очевидно. Тож якщо на рівні держави і надалі буде спостерігатись дикий диспаритет між за­купівельними цінами на продукцію сільського господарства, з одного боку, й техніку, пальне, мастила, засоби захисту рослин, мінеральні до­брива з другого — то вочевидь аграрії і надалі будуть лише виживати. Якщо подивитись струк­туру адміністративного утворення Миколаївської громади, то ми обачимо, що більшість населення мешкає у селах. То логічно, що їхні бачення роз­витку громади обертаються довкола землі, яка залишилась чи не єдиним основним цінним ре­сурсом для селянина. Як бачать подальший роз­виток депутати міської ради і чи є аграрна галузь у них в пріоритеті – це можна прослідкувати по сесійних рішеннях в частині фінансування тих чи інших програм.

Розпитувала Ірина Телька

Світлини –  стан сільгоспземель, що в околицях села Рудники (верхня та нижня світлина)