Волонтер Володимир Вишко, мешканець Миколаєва, який ще двадцять років тому, у робочих справах, переїхав до Польщі зараз активно допомагає не лише миколаївській громаді, але й іншим містам України, забезпечуючи тил вкрай важливими речами.
Так на передові позиції, нещодавно, за його активного сприяння, була відправлена карета невідкладної допомоги. Сам волонтер відгукується про цю справу, як про поклик серця.
«Сам я народився у Миколаєві, разом з родиною жив на вул.Космонавтів. Двадцять років тому я виїхав у робочих питаннях до Польщі, започаткував свою справу. І зараз, у цей час, я відчуваю відповідальність та обов’язок допомогти своїй Батьківщині, миколаївчанам. Я не маю можливості особисто поїхати з гвинтівкою на фронт, але будучи підприємцем, маю можливість допомагати нашим військовим і не лише. За цей короткий час ми вже сформували та вислали на потребу територіальної оборони три автівки. Крім того, мої автівки транспортують медичні засоби та обладнання до шпиталів Запоріжжя. А ось зараз ми відправляємо на фронт карету невідкладної допомоги.
Волонтер розповідає, що всю гуманітарну допомогу прослідковує на предмет її доставки адресно, щоб все, що зібрано та передано з Польщі, використовувалось за призначенням.
«Я висилаю машини адресно. Дістаю підтвердження куди ця машина поїхала, хто її отримав. У такий спосіб я знаю, що вона поїде працювати, а не перестоювати десь. Ось, приміром, цю автівку невідкладної допомоги, ми ще трішки навіть доукомплектували».
Допомогли з формуванням дороговартісної допомоги меншина українців, що проживає на землях мазурських у Польщі.
«Це є ті самі українці, що були переселені в 1947 році з Перемишля на Мазури під час акції Вісла. Там проживає 42 родини. Там ми маємо греко-католицьку церкву. Незабаром ми відправимо ще одну автівку невідкладної допомоги».
Українці мають непогану репутацію серед поляків як ті, які приїхали працювати туди, так і ті, хто змушений був шукати прихистку через війну. Тому місцеве населення залюбки їм допомагає.
На моє запитання як взагалі поляки реагують на мільйони українців, які стали шукачами притулку у їхній країні пан Володимир відповів, що їхні серця відкриті.
«Поляки реагують на наших біженців дуже відкрито. Вони просто відкрили свої серця. Там де я особисто мешкаю, там не лише етнічні поляки проживають, але є і білоруси та інші народності. І річ у тім, що всі поляки, незалежно від національності, дуже бояться російського вторгнення тому вони хочуть допомогти там, щоб затримати його тут. Тому всіма можливими силами та засобами вони нам допомагають».
Як більшість наших співвітчизників, які туди приїхали, тимчасові переселенці інтегруються у культуру місцевого суспільства. Вони вчать мову, дотримуються звичаїв та працюють у сусідній Польщі. У вільний час плетуть маскувальні сітки чи шиють одяг для наших військових. Інші, заробляючи кошти, долучаються до формування гумдопомоги.
Втім є й інші категорія, веде далі мову волонтер, це, як правило, доволі забезпечені українці, поведінка яких викликає здивування.
«Є інша категорія біженців. Вони приїжджають на дорогих автівках і здивовані, якщо не отримують п’ятизіркового сервісу. Але не варто на цьому загострювати увагу, бо у кожного є своє розуміння проблеми та біди. Тож внутрішня природа така: ті, що не мають – віддають, а ті, кому переливається – намагаються ще й на цьому заробити. Проте таких людей, на щастя, є меншість». Резюмував наше коротке спілкування волонтер і поїхав на фронт.
Ірина Телька
