Молодь Миколаївщини має можливість непогано заробляти, але охочих скористатись такою нагодою є не так вже і багато

Днями в радіостудії Розділля, що діє на базі редакції «Миколаївських ВІСТЕЙ», відбувся надзвичайно цікавий ефір, присвячений стану сучасної профтехосвіти.

Зізнаюсь, за підсумками ефіру я була вкрай вражена неймовірно ве­ликим дисбаланс у попиті та пропо­зиції на ринку освіти виробничих спеціальностей і реальному запи­ту місцевої економіки. Стан речей такий, що сьогодні, молоді люди, провчившись три роки у ліцеях ма­ють можливість вже зараз працюва­ти за фахом із середньою зарплатою 8 тис.грн для молодого фахівця-по­чатківця з подальшим її зростанням до 20 тисяч гривень. І для цього їм не потрібно поневірятись за кордо­ном.

У Миколаєві та сусідньому Ново­му Роздолі виробничі підприємства дають оголошення про відкриті виробничі спеціальності із заробітною платнею, яка може і конкурує з оплатою праці в Поль­щі. Тоді чому профтехосвіта фіксує спад кількості учнів у своїх навчаль­них закладах? Чому молоді люди не поспішають здобувати виробничий фах? Чи надають якісні освітянсь­кі послуги ліцеї (це колишні профтехучилища)? Ці та інші, не менш важливі питання ми обговорили з гостями ефіру: Андрієм Старовець­ким директором Миколаївського професійного ліцею та Ігорем Сара­магою, представником ліцею.

Вашій увазі інтерв’ю з гостями студії.

Ред.: Чи відповідає сучасна профтехосвіта сучасним запи­там економіки, і, зокрема, у Ми­колаївському районі?

А.Старовецький: Сучасна про­фтехосвіта за останні роки суттєво змінилась та відповідає потребам сучасної економіки. Якщо аналізу­вати стан справ, то починаючи з 90 років минулого сторіччя і до 2018 на профтехосвіту у Миколаївсь­кому районі не виділялись кошти взагалі, зокрема на оновлення ма­теріально-технічної бази. За остан­ні два роки наш заклад отримав близько 3 млн гривень. Це дало нам змогу придбати новий автомобіль 2012 року випуску французького виробництва для підготовки водіїв категорії «В». Також ми купили об­ладнання газозварювальне, нові плазморізи. Оновили швейний цех, який раніше був обладнаний ста­рими швейними машинками 80-х років. Тепер тут стоять 14 нових швейних машинок італійського ви­робництва.

Якби динамічно світ не розви­вався, люди завжди потребувати­муть виробничих професій, які ро­блять їхнє життя комфортніше. Все чим ми користуємось у щоденному побуті – стільці чи столи – це зро­блено руками людей, що здобули професійно-виробничий фах.

І.Сарамага: Я б хотів зауважи­ти, що наш навчальний заклад почав функціонувати з 1946 року, відразу після закінчення ІІ світової війни. І цьогоріч ми будемо відзначати 75 років Миколаївській профтехосвіті. Я пишаюсь тим, що наші випуск­ники були задіяні на різноманітних робочих об’єктах колишнього Со­юзу і теперішньої сучасної України. Тому, попри всі катаклізми ми ви­стояли.

Ред.: Чи збалансований попит на виробничі спеціаль­ності з пропозицією, що ви фор­муєте?

А.Старовецький: Система по­будована таким чином, що центри зайнятості збирають та аналізують інформацію щодо реальної потре­би виробничих спеціальностей. Далі ця інформація передається у департамент освіти і вже нам до­водять цифру замовлення на ті чи інші виробничі професії. Це нази­вається регіональним замовленням.

Проблема полягає у тому, що пра­цедавець хоче, щоб на підприєм­ство приходили молоді фахівці, які щойно закінчили професійно-тех­нічний ліцей та вже з певним до­свідом. У цьому відношенні тут до­помагає запровадження дуальної системи освіти.

Ця система побудована у такий спосіб, що 70% навчань відбуваєть­ся в освітній установі, а 30% нав­чання, в тому числі і виробничих занять, проходить безпосередньо вже на підприємстві, яке потребує таких фахівців. Яка перевага такої освіти? Вона полягає у тому, що студент вже з першого курсу опа­новує певний фах безпосередньо на робочому місці. На другий рік цей учень ще більш стає досвідче­ним, а на третій рік працедавець вже обирає собі працівника, який вже здобув досвід безпосередньо на його підприємстві. Цей освітній метод запозичений у Німеччини. Звісно, що для нас це є новим і не всі працедавці відразу погоджу­ються з тим, що потрібно відірвати від робочого процесу конкретного фахівця який буде працювати зі студентами ліцею.

Ред.: Чи держава якось сти­мулює працедавців, які пра­цюють за системою дуальної освіти? Можливо преферен­ціями по кредитуванню чи зменшенням податкового на­вантаження?

А.Старовецький: Тут, на жаль, мінус. У нас немає наразі таких стимулів. Фактично працедавець просто інвестує у своє майбутнє, у свій кадровий ресурс.

Ред.: Чи ви практикуєте таку систему навчання у себе?

А.Старовецький: Повністю у нас така система не запровадже­на. Наразі ми можемо говорити лише про часткову систему дуальної освіти. Ми маємо партнерство з деякими керівниками підприємств Мико­лаївського району. Діти проходять у них виробничу практику та нав­чання на підприємстві.

Ред.: На яку кількість учнів розрахований ваш навчальний заклад і яку кількість сту­дентів ви підготували цьо­горіч?

А.Старовецький: Цьогоріч ми набрали на дві групи більше ніж у попередньому році. Треба відзна­чити, що такі професії як елек­трогазозварювальник, слюсар з ре­монту колісних тракторів, слюсар з ремонту автомобілів – завжди ко­ристуються попитом. Потужність нашого закладу 700 учнів. Ми ви­пустили 100 учнів і 145 перехідні. Чому така мала кількість учнів? Це також пов’язано із демографічною ситуацією. За останні роки спо­стерігався спад народжуваності. Відповідно зменшення кількості дітей привело до малої кількості учнів.

Ред.: Зауважила для себе, що ринок праці часто потре­бує фахівців-виробничників, пропонує доволі непогану заробітну платню, але на таких працівників спостерігається дефіцит?

І.Сарамага: Одна з причин чому попит перевищує пропозицію – це вплив батьків. Чомусь батьки вважають, що здобувати професій­но-технічний фах це не престиж­но для їхніх дітей. Інша причина полягає у тому, що працедавець повинен стимулювати нового пра­цівника належними умовами праці і зарплатною. У нас, наразі, так не практикується.

Ред.: Яка кількість ваших учнів працевлаштовується після завершення навчання? Можливо ви моніторити для себе ситуацію чи багато ва­ших випускників, здобувши відповідний фах, полишають межі України та шукають ро­боту за кордоном?

А.Старовецький: За 2018-20 р.р 82% працевлаштованих дітей. Тих, хто виїжджає за кордон не біль­ше 5%, і як правило, це пов’язано з батьками. Тобто, якщо батьки вже працюють за кордоном, то вони зазвичай, і заохочують своїх дітей теж переїжджати. Решта – ідуть на­вчатися у вищі навчальні заклади.

Ред.: Ринок виробничих про­фесій є дуже динамічним і по­требує освоєння нових форм роботи та навиків з використанням сучасних технологій. Як ви вирішуєте це завдання серед своїх викладачів та майстрів виробничого навчання?

І.Сарамага: Що кожні п’ять років наші працівники проходять курси підвищення кваліфікації. Крім того, на базі нашого закладу відкрито навчально-практичний центр від фірми Хенкель. Це дозво­ляє нашим будівельникам працю­вати з новими сумішами та осво­ювати нові матеріали на практиці. До слова, найкращим будівельни­кам ми видаємо сертифікати між­народного зразка.

Крім того, ми підвищуємо фа­ховість не лише викладацько­го складу, але і учнів. Сучасна економіка є такою, що потребує універсального працівника з до­датковими навикам. Тому ми прак­тикуємо інтегровані професії. До прикладу, професію газозварю­вальника поєднуємо з курсами водія категорії В і С. У разі, якщо людині не піде справа за першою спеціальністю, вона може спокій­но займатися перевезеннями: па­сажирськими чи вантажними. Так само і для шевців. Вони опанову­ють фах кравців та розкрійників.

Від автора: Підсумовуючи дис­кусію, що мала місце в редакції в рамках ефірного мовлення хочу зазначити, що молоді не варто по­невірятися на чужині у пошуках фінансового забезпечення. Добре заробляти можна і дома. Чи варто соромитися виробничої професії – для мене, особисто, це питання дивне, бо молодий чоловік, який здатний відремонтувати сантех­ніку, чи якісно зробити ремонт, чи розбирається як працює двигун автомобіля – тепер на вагу золо­та. Імідж та статусність молодого юнака визначається не світлинами в інстаграмі, а поняттям «звідки у нього ростуть руки». Те саме, і щодо молодих юнок. Якщо дівчина вміє якісно шити одяг чи його роз­кроїти, чи куховарити так, що за вуха не відтягнеш – то ця панночка ніколи не буде у скруті.

Тож, якщо ви роздумуєте про можливість навчання і бажаєте добре заробляти вже найближчим часом – скористайтесь нагодою здобути виробничий фах у про­фесійному ліцеї, зокрема і м.Мико­лаєва.

Ірина Телька