В рамках робочого відрядження, медійники України, мали можливість поспілкуватись з мером м.Тарту Урмасом Клаасом – естонським вченим-істориком, політиком та державним діячем, членом партії «Реформи». Вашій увазі відповіді на питання, які поставили п.Клаасу журналісти.
Яка чисельність вашої місцевої ради?
Муніципалітет м.Тарту нараховує 49 депутатів. Здебільшого, вони не є професійними політиками. Хоча наше законодавство дозволяє мати представницький мандат водночас і в місцевому органі самоврядування, і в Парламенті. Місцева рада представлена 5 політичними фракціями, в коаліції 3 партії.
Чи отримують ваші місцеві депутати заробітну плату?
Вони отримують невелику компенсацію з бюджету у сумі 452 євро на місяць. Це становить 10% від середньої заробітної плати посадовця середньої ланки та 25% від рівня середньої оплати праці в державі.
Який середній вік управлінців у мерії Тарту? Чи багато жінок? І чи є працівники, які працювали ще за часів Союзу?
Коли ми вибираємо працівників для нас головне їхній високий професіоналізм. Після розпаду Союзу змінились обставини і працівники тих часів просто не могли працювати за нових обставин, бо це була потреба в зовсім іншому підході. Тому вони пішли самі, багато хто з них пішов у бізнес. В деяких інституціях приймалось вольове рішення. Приміром, в університеті м.Тарту так зробили. Незважаючи на заслуги, весь професорський склад, що вже досяг пенсійного віку, але який був виразником, у свій час інтересів Союзу, був звільнений. Ті, кому ще бракувало кілька років до пенсії, залишились працювати, але у форматі мінімальної взаємодії зі студентами. На місце колишніх професорів прийшли молоді викладачі. Який ефект це мало? Університет Тарту, за дуже короткий проміжок часу, став одним з найпрестижніших навчальних закладів Європи.
У нашій мерії у нас працює багато жінок та молодих прогресивних людей.
Як ви реагуєте на критику?
Якщо критика обгрунтована ми сідаємо з командою і обговорюємо проблемне питання та шукаємо спосіб як вирішити, запропонувати альтернативу чи як пояснити чому відбувається так, а не інакше. Тому що наша задача стати кращими після оголеної проблеми.
Коли критика йде від наших опонентів, як політична гра, тоді я кажу їм «О, це так цікаво все, що ви говорите!»
Хто у вас займається комунальним господарством?
Увесь житлово-комунальний сектор віддано приватним компаніям. Ми оголошуємо тендер на надання послуг і зголошуються ті, чи інші компанії. Ми контролюємо лише роботу і якщо вони справляються неналежно, або не витримують термінів ми штрафуємо.
Чи є у вас візія розвитку вашої громади, стратегічний план?
Так, однозначно. Це дуже вагомий документ нашого розвитку. Ми його ухвалюємо на 10 років і не змінюємо, хіба актуалізуємо час від часу певні моменти, бо технології розвиваються.
Приміром, одна з таких візій це перетворити «радянські хрущовки на європейські смартовки». Ми працюємо над тим, щоб радянські будівлі трансформувати у «розумні будинки», де будуть сучасні комунікації, ощадливе енерговикористання. Для цього ми пишемо гранти та напряму отримуємо кошти з Євросоюзу.
У візію нашого розвитку ми також заклали концепт еко-технологій та зеленого міста. Весь громадський транспорт ми перевели на біогаз, який отримуємо з органічних відходів. Активно розвиваємо концепт міських городів і не всюди косимо газони, бо ми створюємо у себе в місті середовище максимально наближене до природних умов.
Ще один з напрямків над яким ми працюємо – це максимально популяризувати їзду електробайком. Ми хочемо, щоб люди менше користувались автівками. Це добре для нашого довкілля і для здоров’я людей. Оренда такого електробайку на рік коштує 50 євро.
Як ви комунікуєте з громадою?
У мене немає днів прийому чи певних годин. Кому потрібно, той приходить до мене в мерію. Якщо я немаю змоги особисто прийняти, то з відвідувачем працює мій заступник. Крім того, люди мене особисто знають і знають мій номер телефону. Але у нас телефонними дзвінками ніхто не зловживає. Тому вночі я сплю спокійно. Я та моя команда зобов’язані бути відкритими, інакше це не працює.
Якщо мені телефонують медійники за коментарем – без проблем я надаю телефоном, але лише тим, кого знаю в обличчя. Якщо я вперше чую людину, то прошу спершу прийти до мене в мерію. Мені потрібно познайомитись. Але спілкування з громадою відбувається через медіа, бо у кожного з них своя аудиторія.
Так, приміром, зараз у мене запис подкасту в одній з місцевих медійних компаній, аудиторія якої нараховує лише кількасот слухачів. Але це сьогодні у них маленька аудиторія, а завтра – вона буде дуже великою. Тож ми цим не нехтуємо, бо це наш виборець.
Ірина Телька
Центральна світлина: Valimised
Публікація підготовлена в межах навчального візиту у рамках спільного проєкту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру міжнародного розвитку за підтримки Посольства США у Києві та Міністерства закордонних справ Естонії.
