У моїй двадцятирічній журналістській практиці це буде друге масштабне руйнування історичної спадщини України. Перше – стосувалась нищення автентичних земель нашої нації: Дніпро-Бузького Гарду на догоду застарілим та економічно неефективним проєктам атомної промисловості. Крім тимчасової фінансової вигоди для кількох осіб, які просували на державному рівні проєкт затоплення останньої восьмої паланки козаків, що розташовувалась на річці Південний Буг (Миколаївська область), ніякого добробуту ані місцевій громаді, ані суттєвого ефекту економіці країни це не принесло.
Зараз ту саму картину, тепер вже на Миколаївщині Львівської області, спостерігаю упродовж кількох років. Лише доданки, як у математичному рівнянні, інші. Замість посадовців, приватний капітал. Замість козацьких святинь та укріплень – фортифікаційні споруди часів Першої світової війни, що в околицях Миколаєва. Та зі шкільної парти нам відома аксіома – від перестановки доданків сума не міняється. Результат буде однаковий.
Миколаїв оточений кар’єрами, в тому числі і піщаним. Влітку місто постійно накриває піском. Його не встигають прибирати комунальники. Люди скаржаться, що в криницях зникає вода.
Микола Гнатів, інженер-гідрогеолог запевняє, що видобуток корисних копалин в околицях міста напряму впливає на стан води в криницях:
«Це беззаперечний та очевидний факт. Руйнується гідроакумулюючий шар і, як наслідок, у криницях різко падає рівень води».
Крім цього місто оточує низка великих промислових виробництв, які чинять свій вплив на довкілля, а відтак і на людей, які тут мешкають. Тому постає закономірне питання – наскільки гострою є необхідність розбудови ще одного великого піщаного кар’єру для місцевої громади? У міській раді Миколаївської громади воліють бачити інші проєкти виробництв.
«Якщо ми продовжимо видавати дозволи на розробку піщаних кар’єрів, то місто буде захоронене у пісках. Я вважаю нам потрібно розвивати інші виробництва, які не пов’язані з видобутком. Ми маємо прекрасні можливості для розвитку туристичної інфраструктури», – коментує Андрій Щебель, намір однієї з приватних компаній отримати доступ до земель миколаївської громади, щоб викопати ще один кар’єр.
Особисто для мене не зрозуміло, яка у цьому є економічна доцільність якщо за кількасот метрів є функціонуюче родовище піску, яке продовжує розробляти ПАФ Дністер? А зовсім нещодавно, на відстані лише кількох, кілометрів своє виробництво з видобутку та просіву піску відкрив у Розвадівській ОТГ такий промисловий гігант як «Ковальська». Планова потужність становить 30 тис. т/міс. готової продукції при роботі в одну зміну. Компанія планує лише нарощувати потужності.
Бізнес VS Історія
Можливо ця б ситуація і залишилась б виключно у площині економічній якби підприємство не зазіхало на території та землі на яких розкинувся фортифікаційний комплекс часів Першої світової війни. Унікальна пам’ятка, аналогів якій, мабуть немає у всій Україні.
Ірина Телька
Максим Ющенко: «Обман та підтасовка як спосіб знищити старі укріплення»
«Миколаїв-Розвадівське передмостове укріплення – рідкісний та досить добре збережений зразок австрійської фортифікації другої половини ХІХ – початку ХХ ст., в якому представлено еволюцію розвитку військової інженерної думки за понад 50 років, до того ж єдиний, що відносно зберігся в Україні, знаходиться під загрозою знищення. Величезні кар’єри, що їх створили ще за часів СРСР, до 1991 року знищили частину укріплень, а з 2000-х років вже нові кар’єри впритул наближаються до ще збережених укріплень.
Одним з місць, де зіткнулися інтереси громади м. Миколаєва та розробників кар’єрів, є «Лиса гора» – великий пагорб на північ від Миколаєва, де була збудована в 1913-14 роках група укріплень під назвою «Gruppe Lysa gora». Тоді було побудовано три великі опорні пункти під назвами «Nord», «Ost» (з печерними сховищами під ним) та «West» (з печерними сховищами та артилерійською батареєю на 6 гармат). Також була збудована окрема артилерійська батарея під назвою «Grosse batterie», та дві групи печер під назвою «Kavernen kehle» (Горжеві тильні печери). В останні роки цю гору бажають забрати під черговий, новий кар»єр. Але на горі збереглися майже всі вищеперераховані укріплення, крім артилерійських батарей на вершині пагорба, які засипали та розорали їх місце ще за часів СРСР.
У 2017 р. Миколаїв-Розвадівське передмостове укріплення внесене Міністерством культури до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка історії місцевого значення під назвою Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», під загальним охоронним номером 2967-Лв. Окремий охоронний номер (Ох. № 2967/1-Лв) на той час був присвоєний Командно-спостережному пункту (ОП Шпіцкєгель), на який тоді був виконаний паспорт. Решта складових пам’ятки потребували детальнішого вивчення і паспортизації.
У 2019 та 2020 роках співробітники Державного історико-культурного заповідника в місті Белзі, із залученням науковців зі Львова, Миколаєва та Києва, провели комплекс робіт з виявлення та опису сучасного стану укріплень колишнього Миколаїв-Розвадівського передмостового укріплення, що існувало в 1854-1914 роках. Історичні довідки, акти технічного стану, креслення існуючих в даний час укріплень, облікова документація, паспорти укріплень – все це було підготовлено та подано до Львівської обласної державної адміністрації, для подальшої передачі в Міністерство культури. На підставі поданої документації, експертна комісія Мінкульту мала прийняти рішення про присвоєння цим укріпленням статусу «складових частин пам’ятки місцевого значення» та надати відповідні охоронні номери.
Але натомість відбувається щось дивне. На етапі розгляду міністерством культури документи, подані від львівської обласної державної адміністрації, «зникають». Замість них до Міністерства Культури на експертну раду подаються зовсім інші документи – від КП Львівської обласної ради «Реставрація та управління замками та палацами Львівщини». В цих документах історична довідка представляє собою мішанину матеріалів, поданих ДІКЗ в м. Белзі, статей, надрукованих в процесі обробки історичних та польових даних, та цитат з раніших інтернет-статей, з усіма їх помилками та грубими спотвореннями інформації. В опрацьовану літературу просто переписуються джерела зі статей співпробітників ДІКЗ в м. Белзі, з додачею ще кількох інших джерел. Вся графічна інформація про опорні пункти та акти їх обстеження – викинуті. В поданих від КП документах фігурують та описані лише «Горжеві тильні печери»! Той факт, що крім них, на горі збереглися ще й всі три опорні пункти з їх печерними сховищами, проігноровано. Найголовніше ж полягає в тому, що в цих документах прямим текстом стверджується, що вони – не збереглися! «Експерт» від КП, що начебто побував на місці, пройшовся лише біля «Тильних печер», що і задокументував (фото долучені до звіту). Доданий маршрут пересування показує, що він взагалі не піднімався на «Лису гору» до опорних пунктів, та не оглядав їх. Мета підтасовки банальна – «Горжеві печери», що розташовані на самому краю гори і прямо біля них вже виріс цілий мікрорайон приватної забудови, ніхто не чіпатиме і так через близькість до житла. Тому їх можна сміливо рекомендувати для постановки на облік як пам’ятки місцевого значення. А от основну частину гори, зайняту трьома опорними пунктами, на яку і посягає майбутній кар’єр, «експерт» від КП ЛОР демонстративно не побачив.
Результат – експертна комісія при Мінкультури розглядала не справжні документи, підготовлені дослідниками цих укріплень, а грубу підробку від вищезгаданого КП ЛОР, в якій свідомо перекручено інформацію, з метою ввести в оману експертну раду. Бажання отримати «потрібне рішення» для легалізації знищення історичних пам’яток на цій горі було таке велике, що від моменту подання цих документів безпосередньо до Мінкультури, минаючи Львівську обласну адміністрацію, минуло кілка днів (тоді як інші пам’ятки чекають на свій розгляд роками і місяцями!). Документація, подана від КП ЛОР через Українське товариство охорони пам’яток історії та культури (!!!) до Мінкульту, була підписана трьома особами – директором КП ЛОР та двома науковцями від сторонніх організацій, як «незалежних експертів». Так от один з них стверджує, що його підпис – підробка.
Вже відбулося засідання консультаційної ради при Львівська обласна державна адміністрація.
На засіданні цієї ради доктор історичних наук Андрій Гречило заявив, що його підпис на документах КП «Реставрація і управління замками Львівщини» є підробленим. Таким чином, в Міністерство культури та інформаційної політики України подана не просто СФАЛЬШОВАНА по суті поданої інформації документація, а ще й з підробкою підписів.
Тепер чекаємо ходу від голови Львівської обласної ради Ірина Гримак з оцінкою діяльності так званих «реставраторів».
Відповідні листи зареєстрували обласні депутати Тарас Подвірний та Сергій Дзядик.Також депутатський запит міністру культури Олександр Ткаченко подав народний депутат України Тарас Батенко.
Отже, буде оскарження як прийнятого рішення через очевидну підтасовку поданих документів, так і підробку підпису незалежного експерта».
Максим Ющено
ДУ «Науковий центр аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук Національної академії наук України»
Світлини М.Ющенка
