Чи потерпають від насилля жінки у Миколаївській громаді?

Якщо ми гадаємо, що жінки у Миколаївській громаді не потерпають від домашнього насильства, то ми обманюємо самих себе. Правоохоронці звітують за 2021 рік було зафіксовано 298 випадків домашнього насильства по Миколаївській громаді. Лише по м.Миколаєву таких випадків – 159. 80% жінок, що потерпіли, у віці 30-45 років.

Ситуація у сусідній Новороздільській громаді не краща. За минулий рік, звітують у місцевому відділку, було 316 викликів про вчинення насильства у сім’ї. З них 241 безпосередньо приходиться на місто Новий Розділ. Правоохоронці оформили адмінматеріалів за статтею 173 п.2 – у 79 випадках, насилля відносно неповнолітніх було зафіксовано у 13-ти випадках, винесено тимчасових заборонних приписів стосовно кривдника – 38.

І це лише вершина айсбергу. Бо тих, хто насправді відважився звернутися до поліції за захистом – одиниці.

В органах місцевої соцслужби Миколаївської громади, яка займається супроводом сімей, що опинились у складних життєвих обставинах зауважують, що за минулий 2021 рік, випадків домашнього насилля над жінкою не фіксували.

Старости у громаді кажуть, що випадків систематичного характеру, коли б жінка потерпала від насилля в сім’ї по селах немає. Приміром, Ігор Мельник, староста Дроговизького округу зауважує, що знає про одну таку сім’ю, де жінка час від часу, коли її чоловік зловживає алкоголем, змушена звертатись до органів поліції.

«Відомо про одну таку сім’ю, де жінка звертається до поліції, коли її чоловік зловживає алкоголем. Але знаєте в селі ситуація така: якщо вчора і стався конфлікт, то сьогодні родина може вже йти під руку один з одним. Ми стараємось не втручатись у такі справи, бо це є внутрішнє, родинне».

Староста Колодрубівського округу Наталія Танчій каже, що раніше, ситуацію коли жінка ходила з синцями на обличчі, можна було бачити частіше в селі. Тепер таких випадків не фіксує.

«Якщо такі випадки і є, то ми про них і не знатимемо, бо жінкам соромно у цьому зізнаватись», – коментує редакції Катерина Дудич, староста Гірського округу і додає: Офіційних звернень такого характеру не надходило. Був нещодавно випадок, коли жінка приходила за консультацією як діяти у випадку, коли чоловік веде себе неадекватно».

Чому так? Чому різняться дані у правоохоронців та органів соцзахисту? По-перше, більшість жінок просто замовчують таку ситуацію, бо їм соромно, інші – бо їм просто нікуди подітись. А треті взагалі ще й досі свято вірять в радянський стереотип: б’є – значить любить.

Виправити дану проблему покликана державна програма, яка передбачає створення центрів денного перебування та притулків для жінок, що потерпають від насилля у родині. Саме такий днями відкрили у Новороздільській громаді. Як розповідає міська головиня Ярина Яценко панянки, із суміжних громад, можуть користуватись його послугами безкоштовно.

«Робота Центру розрахована на весь Стрийський район. Всі жінки із суміжних громад (Миколаївська, Розвадівська, Жидачівська, Тростянецька та інші) можуть користуватись його послугами безкоштовно. Центр утримується коштом бюджету».

Урочисте перерізання стрічки на відкритті Центру для жінок, що потерпають від насилля. Зліва на право: Я.Яценко (очільниця Новороздільської ТГ), В.Загайний (засутпник голови ЛОДА) та заступниця міністра соцполітики О.Ревук

Єдине, що не покриває Центр – це харчування. Забезпечення цієї потреби жінка повинна передбачити самостійно. Варто наголосити, що держава на створення такого притулку виділила понад 4 млн грн. 340 кв.м. приміщення якісно відремонтовані, оснащені сучасною технікою та обладнано новими меблями. Створено максимально комфортні умови для перебування матері та дитини. У Центрі може перебувати одночасно до 10 жінок упродовж 10-ти днів. Тут є 4 спальні, душові, кухня, спортивний зал, відпочинкова кімната, дитяча ігрова кімната з інтерактивною підлогою. Крім того жінки можуть отримати тут комплексну психологічну, медичну, соціально-економічну, юридичну та інформаційну допомогу. Також у Центрі зроблять усе, аби сприяти у працевлаштуванні та пошуку постійного житла для жінки, що опинилась у скруті.

На відкриття Центру прибула заступниця міністра соцполітики Ольга Ревук, яка дала інтерв’ю редакції.

–        За якими критеріями обирають місто для будівництва таких центрів?

–        Є дуже багато факторів і критеріїв. В першу чергу це кількість населення та чисельність звернень. Адже по різних областях ми спостерігаємо різну кількість звернень у відсотковому відношенні до кількості населення. А також ми враховуємо наявність спеціалізованих служб, які працюють у напрямку подолання насилля. Тобто, які служби на сьогоднішній момент працюють на теренах визначеного регіону. Хочу зауважити, що на початок 2021 року були області, у яких не було жодного такого притулку (центру).

–        Станом на сьогодні у межах всієї України є такі центри?

–        Станом на сьогодні, завдяки субвенції, що була виділена при підтримці Офісу першої леді, кожна область отримала таку змогу. Таким чином, зараз, по всій Україні відкриваються такі притулки для жінок, консультативні та денні центри.

–        Яка статистика домашнього насилля щодо жінки у сім’ї? Скільки таких звернень надходить?

–        Звичайно,  цю статистику ми збираємо. У 2021 році таких звернень, як від жінок, так і від чоловіків було більше приблизно на 50% , порівняно з 2020 роком. ( Ред.: За інформацією МВС, за 2021 рік зафіксували 326 тисяч звернень, що на 56% більше проти 2020 року (209 тисяч звернень). Моя особиста думка, що один з найголовніших факторів зростання цієї статистики є ковід. Адже люди довгий час знаходяться в замкнутому просторі, що провокує агресію та сварки з обох сторін. Вся робота, яка була проведена інформаційними кампаніями, громадськістю, державними інституціями за останні роки нарешті почала давати свої плоди. Простіше кажучи, жінки та чоловіки перестали терпіти, зрозуміли, що звертатись за допомогою в таких випадках не є соромом, а швидше раціональним вирішення проблеми. Тому я сподіваюсь, що кожна людина, яка потерпає від домашнього насилля зможе знайти свій притулок у таких центрах, де отримає як фізичну, так і моральну допомогу та підтримку.

–        Чи планує міністерство соцполітики розвивати даний проєкт? Тобто, до прикладу, влаштовувати якісь тренінги для жінок, щоб вони змогли набути самостійності, впевненості та незалежності і урешті-решт вирватись із замкненого кола насильства.

–        Звичайно, ми прекрасно розуміємо всі ці проблеми і  насправді нічого не заважає це влаштувати. Суб’єктів, які є відповідальними в питаннях протидії домашньому насильству, є досить багато. Це і органи охорони здоров’я, соціальні служби, поліція, МВС та центри зайнятості в тому числі. Тому дуже важливо, щоб місцева влада зверталась до центрів зайнятості. Таким чином особи, які потрапили в центри чи притулки могли б  пройти певного роду навчання та взяти участь у певного роду програмах, які відбуваються на сьогоднішній день. Це допоможе їм працевлаштуватись, що є надзвичайно важливим, адже фінансова незалежність дасть змогу вийти з аб’юзивних відносин, – підсумовує заступниця мінсоцполітики Ольга Ревук.

Домашнє насилля над жінкою – буває не лише фізичним. Здебільшого воно є словесним (коли кривдник вживає нецензурну лексику), принижує гідність жінки. Також є економічним, коли жертва насилля є в залежності від фінансів свого чоловіка, а відтак змушена миритись з усім, що він вимагає.

Проте, жінки повинні знати – вони не залишені наодинці. По-перше,  за останні 20 років законодавство суттєво змінили, особливо в контексті захисту постраждалих від домашнього насильства, до прикладу, з січня 2019 року в Україні ввели кримінальну відповідальність за такі дії. Тепер у кримінальному кодексі є стаття 126-1 ККУ “Домашнє насильство”. Згідно з нею, кривднику загрожують: громадські роботи від 150 до 240 годин, арешт до 6 місяців, обмеження волі до 5 років чи позбавлення волі до 2 років. Варто зазначити, що кримінальне провадження відкривається лише в тому випадку, коли особа була тричі винною у вчиненні адміністративного правопорушення, за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

По-друге, тепер жінка може перебувати під надійним захистом у Центрі денного перебування. Для цього їй потрібно звернутись або до місцевого відділку поліції, або органів соцзахисту, або до своїх старост, які скерують жінку за відповідною адресою.

Яна Романович

Ірина Телька

Центральна світлина ілюстративна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *