Майже мільйон українців пішли захищати рідні терени у збройні сили. Цифра дуже масштабна. Та не менш вражаючими є цифри у яку суму виливається екіпіровка та забезпеченням усім необхідним одного воїна. Як та якою ціною місцевим волонтерам вдається допомагати фронту?
Потреби армії, наразі, найбільша стаття видатків держави. На війну Україна витрачає три четверті свого бюджету, розповідав в інтерв’ю виданню Mind міністр фінансів Сергій Марченко. Якщо станом на 24 лютого чисельність українського війська становила близько 250 000, то зараз у війні з Росією задіяно 700 000 українських військовослужбовців. Інформує видання LIGA.net.
Перелік усіх необхідних речей, які має отримати від держави солдат, детально прописаний у наказі Міністерства оборони. Тут 46 пунктів, включно з бронежилетом, каскою, двома комплектами форми.
Те, що військовим не вистачало захисного спорядження на початок повномасштабного вторгнення, пам’ятають, напевно, всі. Міністерство оборони тоді констатувало, що «ескалація спровокувала вибухове зростання оборонних потреб. Україна до цього була не готова». Оборонному відомству справитись з ситуацією допомагали, і роблять це й сьогодні, волонтерські організації.
Редакція розпитала місцевих волонтерів скільки коштує спорядження українських захисників і як їм вдається його забезпечувати?
Любомир Заболотний, керівник ГО «Схід та Захід Єдині «Миколаїв» поділився з редакцією своїм досвідом.
«Бронежилети та каски на початку війни були найбільш дефіцитним спорядженням. Я б сказав, що це була суцільна катастрофа. Вони були або дуже дорогими, або їх не було взагалі. Приміром середня вартість бронежилету (звісно все залежить від наявного класу захисту) сягала 700 євро, каска теж кілька сотень євро.
Але, те саме стосується і загалом одягу та необхідного спорядження. Адже багато з тих, хто був мобілізований, взагалі нічого не мали. Вони потребували і одягу, і взуття, і спорядження. Склади військових частин не могли забезпечувати цю потребу, бо бажаючих воювати було більше, ніж була можливість надати їм амуніцію.
У місяці квітні ситуація дещо змінилась у сторону доступності та можливості придбати захист. Станом на сьогодні, в середньому дві пластини + плитоноска коштує в районі 5-6 тис гривень. Сьогодні якщо і надходять запити на каску і бронежилети, то це одиниці».
Цікавий факт
Як розповів у розмові Любомир Заболотний у разі втрати каски чи бронежилету військовим не під час виконання бойового завдання, такий вояк зобов’язаний звернути його вартість у 10 кратному розмірі. Якщо вартість бронежилету Temp, приміром 14 тис грн, то втрату має бути відшкодована у розмірі 140 тис грн.
Іван Максимович, з ГФ «Миколаївська Народна Самооборона» констатує таку ж картину у перші місяці війни.
«У перші дні та місяці війни дістати каску чи бронежилет було неможливо. Їх фізично тут не було. У перші дні війни ми мали вісім поїздок на Київ і везли те, що могли забезпечити: одяг, взуття, продукти».
Проте це не єдина складність у пошуку необхідного спорядження. Тут ще працює такий фактор як індивідуальний запит, пояснює Л.Заболотний. Різні роди військ вимагають своєї екіпіровки.
«Для різного роду військ різна екіпіровка: що потребує танкіст, того не потрібно розвіднику, а у морської піхоти інші запити. Відтак, вартість для кожного з них буде різною. Ми, як волонтерська організація, працюємо на індивідуальні потреби. Намагаємось забезпечити кожного військового саме тим, що йому особисто потрібно. Навіть такі речі як розвантажувально-поясні системи – теж підбираються індивідуально в залежності від того, хто на якій ділянці фронту працює».
Проте предмети гігієни, натільна та спідня білизна – цього потребує кожен військовий незалежно від місця дислокації та роду військ, веде мову І.Максимович. На війні просто немає можливості особливо ретельно приділити увагу пранню. Тому такі речі як шкарпетки, білизна, футболки фактично є одноразового використання. Тож волонтери дбають про гігієну українського вояка також.
«З перших дів війни і зараз ми продовжуємо везти засоби гігієни, аптечки, нижню білизну, змінні футболки, шкарпетки. Хто ж на фронті, під обстрілами, має час займатись пранням? Крім того, наша організація забезпечує продуктами польові кухні та посудом. Привозимо генератори та інші речі для облаштування побуту в польових умовах».
За підрахунками LIGA.net, вартість необхідних речей для військового, що їде на фронт, щонайменше – $1885 (список – на графці).
На зміну бронежилетам прийшли автівки
Форма та бронежилети – далеко не найбільша стаття видатків для потреб армії. Найбільш затратна частина – це техніка.
Для миколаївських волонтерів справжнім викликом стала потреба забезпечення військових автівками. Але дивлячись на кількість придбаних машин, розумієш, що місія неможлива – виконується на всі сто відсотків.
«На дану хвилину точну цифру не назву, але це десь 50 автівок, які ми змогли доправити на лінію фронту. – розповідає Любомир Заболотний. – Всі автівки, які наша волонтерська організація отримала, були придбані коштом або наших друзів, які мешкають за кордоном, або ж подаровано іншими волонтерськими організаціями. Ми ж зі свого боку забезпечували перегін автівок та подальший їхній ремонт, усували дефекти.
Вже тут на місці, місцеві мешканці завжди відгукувались на прохання допомогти з рихтовкою машин. Направду, хтось відгукується коштами. Інші, як приміром, Володимир Гентош чи Василь Шимко, коли я звертався не відмовляли у допомозі. Всіх зараз я не згадаю. Їх було багато».
Іван Максимович розповів, що авто залишається і надалі дороговартісною статтею забезпечення потреб фронту, але місцева громада та партнери із-за кордону, роблять неможливу справу на відмінно.
«Миколаївській Самообороні вдалось забезпечити фронт 16-ма автівками. Середня вартість яких в районі 4-5 тисяч доларів. Ці кошти збирали всією громадою та долучались друзі і партнери із-за кордону. Ще 32 машини ми переганяли через кордон на запити військових».
Які запити найчастіше надходять від військових до волонтерів сьогодні?
Якщо ситуація з бронежилетами, касками та аптечками вирівнялась, то запчастини до машин тепер в числі першочергових задач, які вирішують тиловики, зауважує Любомир Заболотний, бо автівки під постійними обстрілами довго не витримують.
«Найбільша потреба військових, що на передовій – це автозапчастини, колеса. Щоб було зрозуміло про що іде мова наведу приклад. Тут, на наших теренах, вартість певної запчастини може коштувати 4 євро, а вже в Краматорську – це 25 євро! Ці речі є дуже дефіцитними, їх там обмаль».
У ГФ Миколаївська Самооборона також запевняють, що кожної поїздки везуть або колеса, або ж інші дороговартісні автозапчастини без яких пересування наших військ ускладнюється.
Безпека волонтерів
Виконуючи надскладні завдання із забезпеченням захисту воїнів волонтери наражають себе на чималу небезпеку. Багатьом з них доводилось ночувати у відкритому полі під обстрілами чи добиратись у найвіддаленіші закутки, де куля снайпера могла вмить обірвати їхнє життя.
«Наші поїздки спершу були скеровані на Київ, потім був напрямок Лисичанська. – веде мову Іван Максимович.- Хочу зауважити, що ми були першими з волонтерів, хто взагалі туди добирався. Це була, на той час, зона активних бойових дій. Тепер наша траєкторія руху Бахмут, Констянтинівка, Краматорськ і напрямок Запоріжжя».
Та все ж найбільш трагічною сторінкою в діяльності волонтерів, зауважив Любомир Заболотний, є випадки, коли доводиться забирати тіла побратимів з поля бою на поховання.
«Ми працюємо за принципом «особисто в руки». Тобто, якщо у мене є бодай одна посилка, яку треба доставити бійцю, приміром, в Курахово, то я їду туди і чекаю особисто його, щоб він сам її отримав. Були різні ситуації. І ночував під обстрілами, і чекав по три доби. Але за всю мою волонтерську діяльність, яку я веду з 2014 року, найбільш шокуюча та сумна історія була коли я півтора доби чекав на вояка, який родом з смт. Розділ (Новороздільська громада) і почався обстріл. Неможливо було з ним пересіктись. Узгодили зустріч на ранок. Мій бус був завантажений різноманітним спорядженням та речами першої необхідності (генератор, тепловізор та іншим), які я віз на його замовлення. Проте тієї злощасної ночі він загинув. Тож уявіть мій стан: я привіз йому спорядження, але натомість забрав його тіло. Це було жахливо. Всі були у розпачі…».
На превеликий жаль, саме нам, випала доля виборювати свою Незалежність такою дорогою ціною. Та, водночас, саме нам даровано шанс перемогти одвічного ворога – Росію, яка століттями нищила українську націю. І коли ми оглянемось, то побачимо, що робота волонтерів відіграє у нашій спільній перемозі велику роль. Подвиг волонтерів вивчатимуть на сторінках історичних книг. Я у цьому немаю сумнівів.
Ірина Телька
Світлини ГО Схід та Захід Єдині «Миколаїв»
та ГФ Миколаївська Самооборона
