Ані дощ, ані сирість не могли зупинити делегацію з двох десятків управлінців та очільників комунальних підприємств місцевих громад Київської та Чернігівської областей, які подолали чималу відстань, щоб приїхати на полігон ТПВ, що розташовується у Стрию, управлінням яким здійснює ТОВ «ГрінЕра Стрий».
Як зауважила в коментарі редакції Ірина Миронова, старша експертка з управління відходами програми розвитку ПРООН в Україні, Стрийський полігон – це гарний приклад публічно-приватного партнерства між громадою та бізнесом у вирішенні проблеми з управління відходами. Тому, сюди приїжджають ті, хто прагне отримати як нові знання, так і пересвідчитись на власні очі, як це працює на практиці.
«На Стрийщину завітали представники та очільники комунальних підприємств з 11 громад Київської та 6 з Чернігівської областей. Переважно, це невеликі селищні та сільські громади. У деяких з цих громад відсутні належні полігони ТПВ, в інших взагалі їх немає, є і такі, хто прагне вирішити проблему стихійних сміттєзвалищ та звести сучасні полігони.
З цією метою, проєкт ПРООН в Україні, завдяки підтримці ЄС та уряду Японії, висловив готовність посприяти таким громадам та надав всю необхідну техніку, приміром, як сучасні сміттєвози та контейнери для збору сміття. Також, окремою складовою даного проєкту є ознайомлення з позитивним досвідом вирішення проблеми відходів у громаді. Тому сьогодні ми тут, на Стрийському полігоні. Цей об’єкт – найкращий приклад публічно-приватного партнерства між громадою та бізнесом у вирішенні проблеми з відходами, а також як перетворити занедбані сміттєзвалища в ефективні підприємства з управління ТПВ».
Як вдалось досягти такої результативності на Стрийському полігоні, який був ведений в експлуатацію 75 років тому? Відповідаючи на це питання очільник управління житлово-комунальним господарством Стрийської міської ради Ігор Пастущин говорить про три складові: облік, відмова від системи ухвалення коротких рішень та тарифна лінія.
« У нас, раніше, була велика проблема з належним збором, захороненням сміття. Фактично вся робота була хаотичною. Велась без обліку: ми не володіли інформацією ані про обсяги сміття, які продукує громада, ані про сміття, яке можуть завозити до нас ззовні і про те, які обсяги захоронюють на Стрийському полігоні. Тому, першочергово ми вирішили для себе, що потрібно облікувати цю роботу, щоб мати можливість її контролювати», – коментує посадовець.
Крім того, перед громадою постала не лише проблема обліку, але й необхідність придбати вагу для визначення обсягів ТПВ, що потрапляє на полігон, загородити територію, щоб унеможливити доступу сторонніх осіб ззовні, належним чином перешарувати вже наявне сміття, щоб на цей об’єкт не виїжджали рятувальники гасити пожежі, робити нові карти захоронення за правильною технологією, а не хаотично, як це мало місце до цього часу. Підрахувавши затрати на першочергові кроки мерія зрозуміла, що самотужки не впорається, розповідає пан Пастущин. Тому, адміністрація Стрийської громади звернула свій погляд в бік інвестора.
«Коли ми підрахували потреби та витрати які маємо зробити, то стало очевидним, що силами громади ми не витягнемо. Потрібно шукати приватного інвестора. Ми розпочали переговорний процес з компанією ГрінЕра Україна, яка вже зарекомендувала себе добре на ринку ТПВ. У процесі перемовин ми дійшли спільної думки, що вирішення проблеми належного поводження з ТПВ – це не система ухвалення коротких рішень. Це діяльність, яка є тривалою в часі і дороговартісна у капіталовкладеннях».
Договір спільної діяльності, який передбачав спершу передачу Стрийського полігону в управління ГрінЕрі, був укладений на три роки. За цей термін міська адміністрація очікувала певної результативності від інвестора. Як коментує Ігор Пастущин упродовж перших років діяльності компанії її контролювали депутатські комісії.
«Договір співпраці з ГрінЕрою ми укладали сесійно. Депутатські комісії з певною регулярністю контролювали умови його виконання. І станом на сьогодні ми маємо належно порядкований полігон, на який приїжджають делегації з метою вивчення досвіду. І в нас немає остраху чи побоювання продовжити термін нашої співпраці, оскільки ми маємо результат».
Така результативність компанії, зауважує головний комунальник Стрийської громади, стала підставою для зростання тарифу. Подорожчання вартості комунальних послуг – це завжди боляче для громади, особливо в час повномасштабного вторгнення, але якість за копійки не буває, акцентує Ігор Пастущин.
«Ми розуміли, що нас чекає тарифна лінія, ми підемо у сторону збільшення. Адже неможливо надавати якісну послугу за низьким тарифом. Ми свідомі того, що капіталовкладення інвестора – це не доброчинна акція. Це підприємницька діяльність. Свої затрати інвестор має компенсувати. За копійки ніхто нічого не зробить – не потрібно себе вводити в оману. З іншого боку, на початку нашої спільної співпраці з ГрінЕрою ми не могли сказати споживачам на кшталт: сьогодні у вас зростає тариф, а завтра вирішеться питання сміття. Тому, ми досягли домовленості з інвестором про поступовість зростання тарифу після виконання певного блоку зобов’язань ГрінЕрою. До прикладу, у місті замінюють контейнерні майданчики на сучасні та такі, що дозволяють сортувати ТПВ. Їх ставлять під навіс, на полігоні вже наявне сміття має бути перешарованим. І тоді, коли будуть результати, ми зможемо говорити зі споживачами про необхідність зростання тарифу.
Інвестор погодився. Як сприйняло населення? Було багато розмов, соціальні мережі гуділи, мешканці міста приходили на зустріч до мерії, були численні інтерв’ю. Але максимальна публічність та відкритість у цьому питанні та результативність з боку управляючої компанії дозволила нам подолати упереджене ставлення і недовіру з боку окремих мешканців».
Власник ГрінЕри Богдан Михалусь також звернув увагу, що фактор недовіри та упередженості громади до приватного капіталу – це демотивуючий чинник для будь якого підприємця.
«Я думаю це породжено тим, що, на превеликий жаль, в Україні є багато розмов та експертів, які пропонують теоретичні рішення у сфері поводження з ТПВ, але немає практиків у цій сфері. Управління відходами у промислових масштабах – це нова сфера для українців. Раніше держава не здійснювала підготовку фахівців, що мають не лише теоретичні знання, а головне й практичний досвід з впровадження таких проєктів. Тому, коли навіть приходить іноземний інвестор, що має досвід у таких проєктах і пропонує рішення, громада йому не вірить. Це породжує конфліктність та розбрат. Щоб розвінчати міфи та страхи споживачів на це йде просто неймовірна кількість зусиль, часу та ресурсів. А ці чинники краще скерувати на розв’язання самої проблеми належного управління ТПВ».
Відповідаючи на питання як вдалось компанії досягти результатів, що є прикладом для наслідування іншими громадами, пан Михалусь зауважив:
«Це командна робота в компанії. Віддаю належне своїм колегам з якими ми співпрацюємо злагоджено. Це також наявність практичного досвіду, який я отримав в Сполучених Штатах, де розпочав роботу з позиції звичного менеджера і завершив керуючим одним з найбільших полігонів США. І це також завдяки конструктивній роботі з боку Стрийської міської ради та депутатського корпусу. Думаю, в сукупності всі ці чинники дали той акумулятивний ефект який став зразковим для інших».
Публічно-приватне партнерство – це не така вже й нова в Україні спільна діяльність громад та бізнесу. З іншого боку й не така вже поширена. У багатьох ще виникає певний острах коли заходить мова про спільні проєкти з приватним капіталом. Можливо це викликано тим, що не одне покоління українців виховувались в радянській системі де приватний бізнес трактувався, як суспільне зло та поневолення робочого класу.
Проте, такі успішні приклади вирішення складних промислових задач, як поводження з ТПВ на прикладі співпраці Стрийської громади та компанії ГрінЕра засвідчують зворотне. Підсумовуючи розмову щодо роботи з приватним капіталом, очільник управління ЖКГ Стрийської громади Ігор Пастущин зазначив:
«З приватним бізнесом можна і треба працювати за умови дотримання таких складових як прозорість стосунків і покроковість виконання всіх рішень зазначених в пунктах спільного договору. З іншого боку давайте будемо реалістами. Громади не мають у достатньому обсязі свого власного ресурсу, щоб ремонтувати старі зношені комунікації. Приміром, Стрийський полігон введений в експлуатацію у 1949 році. Уявіть собі в якому стані тут все перебувало. Так само й інженерні комунікації у місті Стрий. Їхній термін експлуатації давно минув, потрібно міняти. А це якісно і відносно швидко можливо зробити у формі публічно-приватного підприємства».
Ірина Телька
