В Україні, за даними електронної системи охорони здоров’я, з діабетом живе понад 1,3 млн людей. З них – понад 190 тисяч пацієнтів мають діабет 1 типу, а діабет 2 типу — понад 1,26 млн. З-поміж дорослого населення, на цукровий діабет, тепер хворіє і багато дітей. Як інформує Українська діабетична асоціація, лише за 2025 рік в Україні діагностовано 1401 новий випадок цукрового діабету 1-го типу у дітей та підлітків віком 0–17 років, а також 227 випадків діабету 2-го типу в цій же віковій групі.
Ця тенденція зростання простежується й на регіональному рівні. Зокрема, як звітує Львівська ОВА за 2024 рік, цукровий діабет уперше діагностували у 8415 мешканців області, серед яких 116 — діти. Подібна картина спостерігається в наших громадах: наприклад, у Миколаївській лікарні ендокринолог Галина Чорна зазначає, що раніше діабет 1-го типу у дітей фіксували рідко, а за минулий рік на інсуліні опинилися 21 дитина.
«19 дітей віком до 14 років з діабетом 1 типу. Причому двоє дітей з однієї сім’ї. І ще 3 підлітків. І це попри значну міграцію населення, і те, що багато людей виїхало з громади».
Не краща ситуація й у Новороздільській громаді. За словами заступниці головного лікаря місцевої лікарні Ольги Шелудько, хворих на цукровий діабет тут близько 800, з них сотня — внутрішньо переміщені особи (ВПО), а дітей на інсуліні — понад десяток.
«Тенденція останніх років –це стале зростання кількості хворих», – підкреслює медикиня.
Загалом, медики ж кажуть, що цифра набагато вища, адже багато людей просто нехтують сигнали про недуг, поки це не спричинить критичний стан, зауважує у коментарі лікар-ендоринолог Марта Паук.
Окрім того, нещодавно проведене велике дослідження українськими медиками щодо впливу війни на зростання кількості випадків захворюваності на цукровий діабет, погіршило і без того загальну картину.
У цій статті спробуємо розібратись, зокрема, як війна впливає не лише на перебіг діабету, а й на зростання кількості випадків захворювання на цукровий діабет, і що це означає для системи охорони здоров’я та для кожної людини, яка живе в умовах тривалого стресу й нестабільності.
Кілька історій з-поміж мільйона
Олексію 27 років. Його ранок починається не з перегляду стрічки соцмереж, як це робить більшість його однолітків як тільки прокидається, а з погляду на екран де висвічується показник глюкози. Цей індикатор стає «першою та визначальною новиною дня» для нього. Ще чотири роки тому Олексій не уявляв, що життя так перевернеться. Та на тлі постійного стресу й відповідальності (від його рішень залежить, чи матиме місто тепло), у поєднанні з реаліями повномасштабної війни – хвороба проявилася різко. Спочатку була лише надмірна спрага. Далі стрімке погіршення стану. І зрештою госпіталізація до Львова та діагноз: цукровий діабет 1 типу.
Пані Наталя – енергійна та дуже комунікаційна жінка, звикла «тягнути» і роботу, і людей довкола. Тренінги, фітнес, дисципліна, здоровий спосіб життя, численні молодіжні проекти. Тож, коли лікар озвучив діагноз – у той час це звучало як щось абсурдне! «Який діабет? У мене? Не може цього бути».
Але діабет – це не про «характер» і не про правильний спосіб життя. Він може прийти тихо, а потім вимагати щоденного контролю без вихідних. І таких історій не десятки, як свідчать офіційні дані, і не сотні тисяч. Їх в Україні – понад мільйон!
Чому контроль стає складнішим?
Війна б’є не лише по психіці. Вона б’є по режиму дня, сну, харчуванню, доступу до лікарів, можливості купити витратні матеріали, зробити аналізи вчасно. Виконавча директорка громадської організації “Діа-Дзен” (це ГО, яка займається проблемами пацієнтів з цукровим діабетом) Юлія Кукліна звернула увагу на те, що після початку повномасштабної війни для пацієнтів із діабетом ускладнився доступ до критично важливих складників терапії.
“Ми близькі до критичної ситуації. Не хочу говорити про катастрофу, але до цього ми близькі”, – заявила Куліна під час публічної дискусії до Дня боротьби з цукровим діабетом.
Експертка вважає, що через війну українці, особливо на прифронтових територіях, мають обмежені можливості отримати консультації лікаря, тому часто звертаються до медиків, “коли є незворотні процеси”. Зокрема йдеться про складнощі із доступом до засобів для вимірювання глюкози крові – інструментів, які важливо використовувати для щоденного контролю за рівнем цукру.
«Ми щодня спілкуємося з людьми з діабетом та їхніми рідними й отримуємо від них звернення по допомогу. Ці люди, на жаль, рухаються до інвалідності та передчасної смерті. І таких пацієнтів багато в наших терапевтичних, хірургічних відділеннях, у відділеннях діалізу… Страшно розуміти, що цим незворотнім станам почасти можна запобігти, якби пацієнти і лікарі мали можливість забезпечити терапію, рекомендовану протоколами лікування діабету вчасно», — зазначає Юлія Кукліна.
Одним із найефективніших інструментів у контролі діабету, наразі, є система безперервного моніторингу глюкози (CGM). Водночас у суспільстві, зокрема й серед народних депутатів, точаться дискусії щодо доцільності державного фінансування таких систем, які часто зводять до простого порівняння вартості датчика та ціни тест-смужок. Втім, CGM -це не альтернатива проколу пальця, а інструмент профілактики тяжких ускладнень. Економія на сучасному контролі сьогодні неминуче призводить до значно більших витрат на лікування, інвалідність і втрату працездатності в майбутньому.
Купувати дорогі датчики моніторингу VS колоти палець?
Навіщо витрачати мільйони на CGM, якщо є дешеві проколи? Українська діабетична асоціація на своїй офіційній сторінці у фейсбуці пояснює: «Глюкометр показує цукор лише в момент проколу. Сенсор заміряє рівень глюкози кожні 5 хвилин (до 288 разів на добу), малюючи графік і показуючи тренд: цукор падає чи стрімко росте. Крім того, сенсор може подати звуковий сигнал тривоги, якщо цукор падає до небезпечного рівня (гіпоглікемія), коли людина спить і не може вчасно зробити прокол. Для точного контролю діабету 1-го типу іноді потрібно колоти пальці до 10–15 разів на добу. Сенсор дозволяє уникнути болю, мозолів на пальцях та психологічного стресу. Стабільний рівень цукру без різких стрибків, який легше підтримувати з CGM, запобігає тяжким наслідкам: сліпоті, відмові нирок та проблемам із серцем у майбутньому».
Тому Асоціація запустила масштабну кампанію по збору підписів під петицією «Забезпечення хворих на цукровий діабет 1-го типу сенсорами безперервного моніторингу рівня глюкози в крові за державний кошт», яка днями набрала необхідних 25 тис голосів. Далі її мають розглянути урядовці. Якщо петиція буде схвалена Кабміном, то в українських пацієнтів з’явиться реальний шанс ефективно контролювати скачки рівня цукру, а отже, покращити якість свого життя. Виграє і держава. Європа вже давно порахувала економіку у цьому питанні. У більшості країн ЄС CGM відшкодовується дітям і групам ризику. І у підсумку отримано: менше ускладнень, менше інвалідності, більше працездатних людей.
Тривожна тенденція з початку повномасштабного вторгнення
В авторитетному медичному виданні The Lancet опубліковано дослідження вчених Національного медичного університету імені О. О. Богомольця спільно з іншими провідними медичними установами України, яке присвячене впливу досвіду війни на перебіг цукрового діабету 2 типу. Упродовж 2022–2024 років дослідники проаналізували дані 1193 пацієнтів із 22 регіонів України.
Результати виявилися невтішними: у більшості людей рівень цукру в крові з часом зріс. Найгіршу динаміку зафіксували в регіонах, які найбільше постраждали від бойових дій, а також серед тих, хто пережив окупацію, обстріли або був змушений покинути домівки.
Хто постраждав найбільше
| Група/досвід | Що спостерігали частіше |
| Жінки | Більша чутливість до стресових факторів війни |
| Люди молодші 60 років | Частіше погіршення контролю |
| Ті, хто пережив окупацію/обстріли/втрату рідних/вимушений переїзд | Значніше погіршення стану |
Водночас дослідження показало, що проблема полягає не лише у психологічному стресі. Багато людей втратили регулярний доступ до лікарів, не мають змоги часто контролювати рівень цукру, стикаються з труднощами у дотриманні харчового режиму та фізичної активності. Сукупність цих чинників поступово погіршує перебіг захворювання й підвищує ризик серйозних ускладнень.
Основні причини погіршення (за повідомленнями пацієнтів)
- нерегулярний контроль цукру (немає умов/пристроїв/електрики);
- проблеми з доступом до лікаря та ліків;
- перебої з харчуванням;
- менше руху;
- хронічний стрес (гормональні реакції → “гойдалки” цукру).
Який вихід пропонує держава?
З початку року Міністерство охорони здоров’я України запустило національну програму скринінгів здоров’я для раннього виявлення ризиків діабету 2 типу та серцево-судинних захворювань. Ця ініціатива охоплює дорослих від 40 років, пропонуючи безоплатні перевірки рівня глюкози, артеріального тиску, холестерину та ІМТ у державних поліклініках. Адже війна посилила поширеність цих хвороб, особливо серед тих, хто пережив стрес і порушення способу життя.
Як пройти Скринінг здоров’я 40+?
Кожна людина віком від 40 років отримає запрошення на скринінг у застосунку Дія — на 30-й день після свого дня народження. Це стосується всіх українців від 40 років і старше. Після прийняття запрошення необхідно замовити Дія.Картку в застосунку або ж використати свою, уже оформлену. За 7 днів на неї надійдуть кошти — 2000 гривень. Їх можна використати тільки для проходження Скринінгу здоров’я 40+. Якщо ви не використовуєте Дію, тоді через 30 днів після дня народження потрібно замовити пластикову карту зі спеціальним рахунком у визначених банках (наразі – ПриватБанк) та звернутися до найближчого ЦНАПу. Там вам допоможуть подати заявку, підтвердити особу та вказати спеціальний рахунок у банку. На нього протягом 7 днів буде зараховано 2000 гривень для оплати скринінгу. Далі все працюватиме так само, як і для користувачів Дії: обираєте медзаклад із затвердженого переліку і проходите комплексне обстеження.
Паралельно МОЗ і НСЗУ розширюють програму «Доступні ліки», включивши сучасні препарати для діабету. Тепер понад 1,3 млн пацієнтів зможуть отримувати їх безкоштовно чи з мінімальною доплатою в аптеках-партнерах. Це особливо важливо для тих, у кого війна погіршила контроль цукру, як показало
дослідження в The Lancet.
Такі кроки дають надію: Україна не лише реагує на кризу, а й будує стійку систему профілактики. Експерти прогнозують, що до кінця 2026-го скринінги знизять нові випадки ускладнень на 20%, а розширена програма ліків покращить якість життя хворих.
Порятунок потопельника – справа рук самого потопельника
Утім, навіть найкращі державні програми не можуть повністю замінити особисту відповідальність людини за власне здоров’я. У випадку з діабетом це правило працює особливо чітко: без активної участі самого пацієнта жодна система не буде достатньо ефективною.
Міністерство охорони здоров’я та НСЗУ постійно наголошують: профілактика діабету 2 типу починається з базових речей — контролю ваги, раціонального харчування, регулярної фізичної активності та перевірки рівня цукру в крові, особливо для людей із груп ризику. Вчасно виявлений предіабет або початкові порушення обміну речовин часто дозволяють уникнути хвороби або значно відтермінувати її розвиток. Для тих, хто вже має діабет, ключовим залишається щоденний контроль стану здоров’я. Регулярні вимірювання рівня цукру, дотримання рекомендацій лікаря, прийом призначених препаратів, увага до харчування й руху. І це не формальність, а спосіб зберегти якість життя і запобігти важким ускладненням.
Отже, у боротьбі з діабетом працює простий, але жорсткий принцип: держава може створити умови й інструменти, але вирішальну роль відіграє сама людина. Турбота про власне здоров’я — це не разове рішення, а щоденна практика, без якої жодна реформа не дасть очікуваного результату.
Ірина Телька
«Проект «Посилення стійкості медіа в Україні». Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
