Держгеокадастр розпродує землі Миколаївської громади з молотка

Це буде довгий текст, але він вартує прочитання, щоб зрозуміти, які оборудки із земелею Миколаївської гро­мади проводить обласне управління Держгеокадастру.

Ситуація, буде проілюстрована на прикладі села Мала Горожанна. Вона не унікальна, скоріше типова, бо подібне має місце у більшості сіл новоутворених громад Львівської області. І інакше як колапс, беззаконня чи просто рейдерство — це не назвеш.

Десятки обурених людей Малої Горожанни з’ясува­ли, що вже не є власниками земельних ділянок, виді­лених їм під ведення особистого селянського господар­ства ще у 1996-1997 роках, як працівникам соціальної сфери села. Нагадаю, під час розпаювання колгоспних земель, мешканці отримали орієнтовно по 2 га землі і понад 20 років успішно їх обробляли, здавали в орен­ду, отримували якийсь прибуток для родини, при цьому, справно сплачуючи необхідний податок до державної казни. Коли ж прийшов час оформляти документи на право власності даних земельних ділянок, то з’ясува­лось, що цього зробити неможливо, зокрема і через те, що на ці земельні наділи претендують абсолютно сто­ронні люди, часом навіть з інших областей.

Сьогодні територією, що за межами населеного пункту, розпоряджається Львівське обласне управлін­ня Держгеокадастру, яке з молотка розпродує людські землі Миколаївської громади, так само як і Новороз­дільської. І це попри те, що Указ Президента та відпо­відна Постанова Кабміну зобов’язала Держгеокадастр пришвидшити процес передачі земель, що за межами населених пунктів, у комунальну власність новоутворе­них громад, в тому числі і Миколаївської, до кінця 2020 року!

Свою роль зіграла і колишня Миколаївська районна рада

Саме така плачевна ситуація має місце в Малій Го­рожанні. Люди з жахом для себе з’ясували, що їхні горо­ди, які перебувають за межами села та які вони обро­бляють десятиліттями, виставлені на аукціон з правом продажу оренди Держгеокадастром, розповідає меш­канка села Наталя Паук

«8 листопада 2019 року, у нашому селі відбулись громадські збори, коли ми дізнались, що наші городи можуть переорати. Було вирішено прискорити процес приватизації цих наділів. Ми поїхали до Львова, в об­ласне управління Держгеокадастру, але там нам відмо­вили через те, що ці землі, по-перше, є за межами насе­леного пункту. Уявіть собі 19 ділянок, людських городів виставили на земельний аукціон. Коли ми звернулись до суду через цю ситуацію, нам теж відмовили по цій же причині.

По-друге, ситуацію міг врятувати генеральний план села, який ніяк не могли вродити в районі. Щоб не зали­шитись без землі взагалі ми звернулись до тодішньо­го керівника Миколаївської райради Т.Зубрицького та його заступника Є.Дзюбайла з вимогою пришвидшити процес розробки та затвердження генерального плану. Та вони завжди бідкались що для цієї процедури їм не вистачає коштів, коли ж кошти надійшли, то вони уму­дрились їх не освоїти!

Про що думала колишня Миколаївська районна рада: що Мала Горожанна є неперспективним селом і взагалі зникне з карти України? Чи тут люди не будуть народжуватись? Як можна залишити село без землі?».

Депутат від даного ста­ростинського округу Роман Дмитро каже, що така си­туація була вигідна особам, які мали зацікавлення до земельних оборудок в Малій Горожанні.

«Не розробити генераль­ний план села було вигідно тим, хто дотичний до земель­них оборудок. 10 років тому, коли проходило розпаю­вання землі, від багатьох мешканців села позабирали по 30, 40, а в декого і по 70 арів землі. І тепер ще й не дають приватизувати городи, які люди десятиліттями обробляють».

 

Якщо землі ще не пішли з молотка через аукціони, іні­ційовані Держгеокадастром, то Миколаївська міська рада наведе з цими наділами лад, переконує Іван Буга, перший заступник міського голови Миколаївської громади.

«Держгеокадастр пови­нен передати всі землі за межами населених пунктів у комунальну власність Мико­лаївської громади, але цей процес дуже затягується. Коли ми будемо розпорядником даних земель, то одно­значно люди зможуть отримати свої наділи».

А земля у селах Миколаївщини недешева

Чому така колотнеча дов­кола даної землі стає оче­виднішим коли поцікавитись питанням її родючості. З’ясо­вується, що ступінь бонітету у Малій Горожанні є досить високим, коментує керівник відділу АПК міської ради Бо­рис Данилів, а це автоматич­но збільшує ринкову вартість землі, вільний доступ до якої мають намір відкрити вже цього літа.

«Середня нормативно-грошова оцінка землі, по об­ласті, 21,2 тис/га, але землі в Малій Горожанні мають дещо вищий показник бонітету, десь на рівні 24-25 тис/ га. Що відбувається? Банальна та груба консолідація земель в руках однієї людини, прізвище якої ми дізнає­мось за рік чи два. Ну чи не смішно, що людина, з іншої області звертається до Держгеокадастру на отримання землі площею 2 га для ведення особисто селянського господарства. Ну скажіть мені, це ж які кошти потрібно витрачати, щоб приїжджати сюди і вести тут фермер­ське господарство?! Вочевидь, що цього ніхто не буде робити! Просто у такий спосіб, через підставних осіб, певне коло людей консолідує землі, в тому числі в ме­жах Миколаївської громади, в одних руках. Водночас нашим хлопцям, які воювали на Сході, Держгеокадастр, відмовляє в отриманні ділянки, у своєму ж селі!».

Можливо саме цей факт і змушує певних ділків лю­бою ціною отримати ласий шмат у Миколаївській грома­ді. Доходить до того, що про­інвентаризована, докумен­тально засвідчена передача земельних наділів, по факту, виявилась фікцією розпові­дає Андрій Щебель, міський голова Миколаївської грома­ди. На це мали б відреагува­ти провоохоронні органи, але з їхнього боку теж цілковитий ігнор.

«Ми запросили представників Держгеокадастру на сесійне засідання Миколаївської міської ради 29 бе­резня, а також представників департаменту АПК Львів­ської ОДА та обласної прокуратури, щоб нам пояснили що це за оборудки відбуваються із землями нашої гро­мади. Знаєте яка реакція посадовців цих відомств – нульова. Ніхто не приїхав! Біда не лише у тому, що вони нас повністю ігнорують. Ми зараз стикнулись з наступ­ним крикливим фактом порушень. Як відомо, ще перед Новим Роком, Держгеокадастр передав частину нам земель, які вже є проінвентаризовані. Коли ми спробу­вали внести ці землі в реєстр речового права, то просто не змогли здійснити дану процедуру, бо виявилось, що ці землі розділені на окремі частини і виставлені управ­лінням на аукціон!».

Контрнаступ депутатського корпусу

На це, вочевидь, мали б відреагувати правоохоронні органи. Натомість вони закривають очі та роблять ви­гляд, що нічого не відбувається. Тож, щоб бодай якось вплинути та зупинити земельну вакханалію, депутати Миколаївської міської ради пішли в контрнаступ.

Ще на перших сесійних засіданнях міської ради, одностайно, депутатським корпусом було погоджено призупинити дію рішень сільських рад колишнього Ми­колаївського району щодо видачі земельних наділів за вересень-жовтень 2020 року. І якщо, з-поміж них були такі, що потребували ухвалення процедурних рішень з боку вже нової міської ради, то їх вивчали та розгляда­ли уважно: хто і з якою метою претендує на ті чи інші земельні ділянки на Миколаївщині, а також перевіряли попередні погодження на предмет відповідності нор­мам діючого законодавства. Як з’ясувалось, при більш детальному розгляді, нетутешніх громадян, які претен­дували на 2 га землі, для буцімто ведення особистого селянського господарства, було чимало. Сесія не під­тримала з десяток таких заяв.

Звісно, «претенденти», яким відмовлено в отриманні наділу, можуть позиватися до суду або запускати всю процедуру заново, але це вже буде інша історія. Крім того, час, який виграють депутати, дозволить поламати земельні схеми ділків-парашутистів з інших регіонів.

Зверніть увагу на право постійного користування земельною ділянкою!

Готуючи цей матеріал я поцікавилась законодавчою базою, щоб зрозуміти як передавались землі за останні два десятиліття.

До ухвалення нового Земельного Кодексу на тери­торії України діяв Земельний кодекс України 1990 року. Згідно ст. 4 ЗК 1990р. на той час в Україні, суб’єктами права державної власності на землю виступали, зокрема місцеві Ради народних депутатів – на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебува­ють в загальнодержавній власності. Ці Ради надавали землі державної власності громадянам України у по­стійне користування, зокрема для ведення особистого підсобного господарства (ст. 7, ст. 19 ЗК 1990р.). Пра­во тимчасового користування земельною ділянкою посвідчувалось державними актами, які видавались і реєструвались, відповідними місцевими Радами на­родних депутатів (ст. 23 ЗК 1990р.).

01 січня 2002 року набрав чинності новий Земель­ний кодекс України (далі – ЗК 2001р.), який зазначив, що права постійного користування земельною ділян­кою із земель державної та комунальної власності на­бувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (ст. 92 ЗК 2001р.), тим самим виключивши з кола по­стійних користувачів земельних ділянок фізичних осіб.

Крім того, новий кодекс передбачав, що громадяни, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому пра­ві, повинні були в строк до 01 січня 2005р. переофор­мити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (п. 6 розділу Х ЗК 2001р.) Але, рі­шенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005, означене положення визнане неконститу­ційним в частині зобов’язання переоформити право по­стійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законо­давчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, право постійного користування грома­дянами, які отримали за чинним на той час земельним законодавством земельні ділянки у постійне користу­вання для ведення особистого підсобного господар­ства, зберігається й зараз.

Як можна себе захистити?!

По-перше, якщо на вашій ділянці невідомі вам особи проводять сільгоспроботи, треба звернутись до орга­нів Національної поліції, з письмовою заявою про рей­дерське захоплення належної вам на праві постійного користування земельної ділянки, зазначивши в заяві посилання на вищеозначене рішення Конституційного Суду й додавши копію відповідного державного акту на право постійного користування, та наполягти, щоб упродовж 24 годин працівники поліції внесли ці відо­мості до ЄРДР й розпочали за вашою заявою досудове розслідування. У випадку бездіяльності поліції – пода­ти відповідну скаргу слідчому судді до районного суду.

По-друге, звернутися із запитом до Держгеокада­стру щодо надання вам рішення про скасування та/або вилучення з вашого постійного користування належної вам земельної ділянки. Потім не зволікаючи оскаржити це рішення в судовому порядку.

По-третє, ви маєте повне право зібрати на вашій зе­мельній ділянці врожай сільгоспкультур, оскільки посів проведено третіми особами без вашого дозволу й без наявних у них на це правових підстав.

Земля у нашій державі – це тепер найцінніший ак­тив. Тож різні ділки, прикриваючись прогалинами за­конодавства чи просто необізнаністю населення, се­ред білого дня «грабують селян та роблять біднішими громади». І у цій ситуації є два варіанти розвитку подій: встати на захист свого майна і дати гідну відсіч, або ж просто зітхати, «йойкати» та розводити руками, мовляв нічого не вдієш. Обирати має кожен сам.

Ірина Телька