Від ремесла до рівності: як “Тавор” будує громаду без бар’єрів

Все почалося із зацікавленості до традицій, які практикує французька благодійна організація “Лярш-Ковчег”. Саме з цієї точки стартувала історія крафтового виробництва свічок та дрібних прикрас у центрі “Тавор”. Координаторка щоденних програм центру Лілія Забродська згадує перші кроки цього шляху та розповідає, як ідея соціальної інтеграції перетворилася на реальну справу.

Для тих, хто не знайомий із діяльністю центру “Тавор”, варто зазначити, що це громадська організація, яка опікується людьми з ментальними порушеннями у Новороздільській громаді. Проте їхня робота не обмежується лише підтримкою — ключовою метою є максимальна соціалізація людей з інвалідністю, долання стигми та активне залучення їх до суспільно-корисної праці.


Довідково: Лярж (L’Arche) – це міжнародний рух спільнот, де разом живуть та працюють люди з інтелектуальними порушеннями та їхні асистенти. Заснував цей рух у 1964 році Жан Ваньє у Франції. Ідея Ляршу полягає у тому, що люди з особливими потребами не просто отримують допомогу, а є рівноправними членами суспільства, які мають цінність і можуть навчати інших любові, довірі та спільноті.


Ідею відкриття майстерень та залучення людей з інвалідністю до праці спершу підхопили у Львові. Це стало чудовою платформою для самовираження та самореалізації, і згодом модель розповсюдилася на менші громади. Така практика стала дієвим інструментом для зміни суспільного сприйняття людей з інтелектуальними порушеннями.

Координаторка щоденних програм центру “Тавор” Лілія Забродська

“Ми знали, що такий рух активно працює у Львові, тому вирішили перейняти досвід. Ми їздили на стажування до місцевих громадських організацій, щоб зрозуміти, як саме вибудовувати процеси. Нам було важливо навчитися працювати з людьми, які мають слабкі навички соціалізації та яким важко дається навчання. І ось, крок за кроком, уже 18 років ми розвиваємо наше виробництво”, — розповідає Лілія Забродська.

Далі була справа техніки: закупівля матеріалів, форм для виготовлення та навчання друзів (ред.: саме так називають відвідувачів центру “Тавор” асистенти та волонтери). Після кількох спроб перша партія свічок була готова. Цей момент став знаковим, адже таворівці отримали не лише новий досвід, а й справжнє задоволення від своєї роботи.

Оксана Штефанюк, учасниця щоденних програм центру “Тавор”

Оксана Штефанюк, яка вже тривалий час є учасницею програм центру, зізнається, що виготовлення свічок стало для неї улюбленою справою.

“Я добре пам’ятаю свої перші вироби – великодні свічки у вигляді баранчика та писанки. Я зробила їх сама! За один день можу виготовити до п’яти свічок. Самостійно заливаю форми, додаю барвники та ароматизатори, знаю, скільки часу потрібно для застигання. Особливо люблю робити свічки фіолетового кольору – це мій улюблений відтінок, а ще експериментую з дизайном “битого скла”. Це справжнє мистецтво, яке приносить мені радість.”

Як працює громада та великі підприємства з таворівцями

З кожним днем полиці у центрі наповнювалися новими виробами, проте постало питання збуту. Лілія Забродська згадує, що перші продажі були невпевненими, адже команда не мала досвіду в цій сфері.

“Ми не знали, як продавати. Спочатку ходили на масові заходи, брали дозвіл у міської ради, ставили столик і пропонували наші свічки. Люди зацікавилися, почали купувати – так ми стали впізнаваними у місті.

Світлини клікабельні.

З часом інформація про свічки, виготовлені у “Таворі”, поширилася за межі Нового Роздолу. Великі підприємства, такі як “Leoni” (м. Стрий) та “ODW-електрик” (м. Новий Розділ), запросили таворівців організовувати ярмарки на території їхніх виробництв, що значно розширило ринок збуту.

На допомогу прийшли і соціальні мережі, ставши ще одним важливим інструментом популяризації діяльності «Тавору». Ліда Даньків, яка займається веденням цифрових платформ організації, зазначає:

“Ми маємо сторінки в Instagram та Facebook, де публікуємо фото, відеоогляди та історії наших учасників. Помітила, що найбільше замовлень надходить через Facebook. Я навіть порівнювала наші ціни з тими, що у звичайних крамницях – у нас нижчі, а якість дуже гідна”.

Наталя Верещинська, місцева підприємиця, підтримує таворівців, замовляючи у них декоративні свічки: “Це чудовий подарунок. А ще багато моїх друзів залюбки купують ці милі дрібнички, адже вони мають особливий сенс.”

Як Тавор співпрацює з волонтерами та релігійними громадами

 Окремий напрямок збуту – співпраця з релігійними громадами. Центр для людей з особливими потребами активно співпрацює з релігійними громадами, домовляючись з ними про можливість продажу їхнього краму під час недільних служб, храмових свят.

Продаж виробів Тавору біля храму, світлина центру

Оленка Корікова, таворівчанка, яка взяла на себе роль реалізаторки готових виробів розповідає як вона розвиває свою мережу збуту.

«Якщо я маю намір реалізовувати наші свічки в іншому місті, то я домовляюсь з місцевими священниками. Вони спершу роблять оголошення про наш приїзд, а наступної неділі ми приїжджаємо з виробами. Ось приміром, я їздила в Моршин продавати. Священник Андрій Максимович, який має там парафію зробив оголошення під час недільної служби про те, що наступної неділі ми будемо зі свічками. І це була для нас реклама. Бо коли ми приїхали, то  у нас розкупили всі наші вироби. Я була дуже щаслива і мені так було приємно».

Повномасштабне вторгнення змінило ситуацію. Продажі значно скоротилися, адже пріоритетні витрати громадян змістилися на підтримку ЗСУ. Проте несподівана допомога таворівцям прийшла від італійських волонтерів, які, приїхавши з гуманітарною місією, зацікавилися свічками. Вони взяли велику партію та реалізовували її під час недільних мес у своїх містах і селах, в Італії. Ця співпраця триває й досі.

Світлини клікабельні

На жаль, у суспільстві ще існує стигма, що люди з інвалідністю не можуть працювати. Роботодавці рідко готові брати їх у штат. У “Таворі” переконані: це потрібно змінювати і демонструють це на прикладі своєї свічкової майстерні. Маленькі соціальні виробництва не приносять великих прибутків, але вони дають людям, зокрема з інтелектуальними порушеннями, можливість відчувати свою значущість і бути частиною громади. А це – не менш важливо.

Окрім розвитку соціального підприємництва, досвід “Тавору” може бути корисним для інших громад, як успішний приклад інтеграції людей з інвалідністю у суспільне життя. Він демонструє, що навіть невелика ініціатива, підтримана громадою, може створити умови для самореалізації та працевлаштування осіб з особливими потребами.

Ірина Телька

Світлини та відео надані центром Тавор

Матеріал підготовлено в рамках «Проект «Посилення стійкості медіа в Україні». Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».

Disclaimer that has to be used: Improving Media Resilience in Ukraine Project. Implemented by Fondation Hirondelle (Switzerland) and IRMI, Institute for Regional Media and Information (Ukraine). Funded by Swiss Solidarity.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *