#Narva_is_next — «Нарва наступна». Такий хештег запустили естонські політики відразу після анексії Криму росіянами. І не дивно. Місто, що розташовується на північному сході Естонії, кордон якого з Росією відмежовується лише річкою, є, напевно, чи не найбільш російськомовним в цій країні: 88% населення – це росіяни.
Артур Аукон, колега з Естонії, каже, що така ситуація сформувалась вже після Другої світової війни.
«Раніше Нарва вважалась перлинною середньовічного бароко. Місто мало неймовірно гарну архітектуру. Але під час Другої світової війни воно було майже повністю зруйноване радянськими військами, які, у такий спосіб, демонстрували німцям, буцімто, свою міць. Після завершення війни ніхто не переймався його відбудовою. Тому типові хрущовки заполонили наявні площі, які заселяли вже вихідці з Росії».
Естонські історики зауважують, що до окупації радянськими військами у Нарві мешкало 15 тисяч етнічних естонців із 20 тисяч загального населення.
Про велич давнього міста нагадує цитадель фортеці «Замок Германа», яка була збудована в ХІІІ-ХV ст. Вона височіє на березі річки Нарви. Навіть і в зимовий період річка є неспокійною (можливо, і звідси і назва міста походить). З протилежного боку розташовується російське місто Івангород.
Йдемо на лінію розмежування двох держав: Естонії та Росії, щоб подивитись як працює митниця та прикордонна служба. Автоматизована система проходження паспортного контролю – викликає у кожного захоплення.
Виглядає вона так. Візитер підходить до сканера, де програма сканує його обличчя та паспорт (в документі перевіряється і право перетину кордону, і наявність візи, якщо це не мешканець ЄС), кілька секунд і система видає дозвіл на проходження кордону. Поряд сидять митники та прикордонники з сумуючим виглядом обличчя. Їхня функція – допоміжна. Якщо система не спрацює, то вже вони оглядатимуть наявні документи.
Поки керівник прикордонної застави розповідає нам як тут все облаштовано, час від часу, повз нас, проходять російські візитери з повними валізами та клумаками побутової техніки, які вони тягнуть із «загниваючої Європи» до «процвітаючої Росії». Старші жінки несуть торби з продуктами. Чомусь у зворотному напрямку такого руху не спостерігається.
З естонськими прикордонниками краще не загравати. Якщо, вони побачать розбіжності в усних свідченнях з вашими документами, то кордон ви не перетнете.
Естонський уряд після розгортання повномасштабної війни в Україні вирішив посилити політику щодо російськомовної меншини. Тепер для отримання естонського громадянства кандидатів зобов’язали складати іспит, який включає питання з історії, культури, права та естонської мови. Ті, хто його не склали, отримали «сірі» паспорти негромадян. Їхні власники позбавлені права балотуватися і голосувати на виборах до парламенту.
Крім того, дерусифікація починає проникати і в такі осередки російської культури, які можна побачити і в Нарві. Приміром, більшість вивісок у місті вже естонською мовою. Скажете дрібниця – так, погоджуюсь, але велику проблему вирішують не поспішаючи, особливо в Естонії.
Ірина Телька
Публікація підготовлена в межах навчального візиту у рамках спільного проєкту
Українського кризового медіа-центру та Естонського центру міжнародного розвитку за підтримки Посольства США у Києві та Міністерства закордонних справ Естонії.
