Новосілка–Опарська – округ протиріч: поряд з могилами воїнів УПА комуністичні реліквії

Біля сільського будинку Просвіти у селі Новосіл­ки–Опарський по сьогоднішній день стоїть обеліск з написом, який повідомляє, що тут поховані ті, хто «загинули від рук буржуазних українських націона­лістів», тобто від воїнів УПА. І це незважаючи на те, що закон «Про декомунізацію» у нас діє. Дана пам’ятка розташовується поряд з місцевим будин­ком «Просвіти».

Як пояснює Ганна Михайлишин, керівниця місцевого будинку «Просвіти», питання знесення обеліску – це постійні суперечки та розбрат між мешканцями Новосілки-Опарської, які не мають одностайності у питанні знесення даного обеліску.

«Так, у нас діє закон про декомунізацію. Але ж я не піду його самостійно валити. Це питання вже не перший раз у нас в селі піднімалось. Одна частина села не проти, але родини загиблих, тих, кому цей обеліск присвячено, дуже обурюються. Ця пам’ятка була зведена ще за часів функціонування колгоспу у минулому столітті. Тоді була традиція встанов­лювати такі постаменти. Школярів тодішня влада заохочувала доглядати за ними. У нашому селі під час Другої світової війни загинули односельчани, а також жителі з Горожанни, Ричагова. Зверху дано­го обеліску є зірка. Я шукала тих, хто б погодився її зрізати, але ніхто не хоче за це братися», – коментує пані Г.Михайлишин.

Щоб зрозуміти чому має місце така дивна ситу­ація, гортаю сторінки історії Новосілки-Опарської. Зокрема, на сторінках сайту місцевої школи пода­ється така історична довідка: «У вересні 1939 року розпочалася Друга світова війна і на наші землі прийшла Червона Армія, яка продовжила політику поляків по знищенню українських патріотів: Сви­ницький Григорій, Шийка Михайло, Якимів Іван, Якимів Юрій, убиті енкаведистами і поховані в Ново­сілці-Опарській.

У червні 1941 року Німеччина розпочала війну проти СРСР. 30 червня 1941 року С. Бандера прого­лосив у Львові Акт відновлення української держав­ності. Про цю подію дізналися і жителі нашого села, які давно мріяли про Українську державу, але німці не збиралися надавати Україні самостійність, а натомість розпочали арешти й переслідування членів ОУН. Так, частина жителів нашого села пішла у підпілля ОУН- УПА в ліси району. На початковому етапі війни ворогом ОУН-УПА були фашисти, а з вигнанням фашистів стали й комуністи.

У 1944-1948 жителі нашого села, як члени УПА, бра­ли участь у боях проти НКВД, у лісах району загинули або самі підривалися, щоб не попасти до рук комуніс­ тів. Вони були таємно привезені селянами на цвинтар і поховані: Бурмас Григорій, Дерев’янко Іван, Возний Петро, Горак Петро, Дерев’янко Ілля, Петрів Павло, Фе­дас Йосип, Федишин Онуфрій, Яворський Павло, Вен­чур Степан, Возний Григорій, Гуменецький Володимир, Данильців Григорій, Дерев’янко Григорій, Дуфанець Богдан, Зощин Василь, Зощин Гнат, Синенько Федір, Сиротич Селестин, Федас Василь, Федас Петро, Явор­ський Григорій.

Жителі нашого села були також у складі Радян­ської Армії. У селі поховані воїни Червоної Армії, які визволяли в 1944 році наше село і було поставлено пам’ятник загиблим, який стоїть і до сьогодні», – кінець цитати історичнчої довідки.

Ось така драматична історія Новосілки-Опарської. У свій час це село стало місцем, де своє життя від­дали українські націоналісти, які виборювали нашу Незалежність у минулому столітті, і де інша частина мешканців села воювала проти німецької навали у складі Червоної армії.

Хочу зауважити, що селяни відзначили і полег­лих упівців пам’ятною стелою. Щоправда розташо­вується вона у лісі біля с.Сайків.

Коментуючи дану ситуацію, Андрій Щебель, міський голова миколаївської громади, який дня­ми приїхав у робочих питаннях до згаданого ста­ростинського округу, запевнив, що даний обеліск протирічить закону «Про декомунізацію» і його роз­ташування неприпустиме біля місцевого будинку «Просвіти».

«Я взагалі шокований, що за сім кілометрів від села є визначне місце де відбувся найбільший бій упівців з енкаведистами. Ніяк не можу зрозуміти хіба у Миколаївському районі не було відділу культу­ри і ніхто з адміністрації не знав про дану ситуацію?

У нас діє закон про декомунізацію. Це об’єкт ко­муністичної імперії і він знаходиться на території державної установи, за яку відповідає в першу чер­гу керівництво місцевого будинку «Просвіти».

Цей обеліск, як ми з’ясували, не має жодних до­кументів, до переліку історичних, знакових пам’яток не внесений. Неприпустимо, щоб такий об’єкт зна­ходився біля будівлі «Просвіти», – коментує посадо­вець.

Мешканці села обговорювали можливість пе­ренести цей обеліск на кладовище, але водночас висловлювали побоювання, що інша частина сіль­ської громади не дозволить його там розташувати. Радикальніше діяти та не зволікати з його демонта­жем закликав депутат від старостинського округу Новосілки-Опарської Роман Дмитро.

«Моя пропозиція така, щоб перелік всіх цих лю­дей, які викарбувані на обеліску, перенести на іншу стелу з нормальним записом, а цю – знести. Ми так само зробили в Малій Горожанні. Були люди, які сварилися і протестували, ми просто знесли цю ра­дянську стелу і на цьому кінець. Не треба з цим пи­танням зволікати. Хто хоче поплакати до радянської зірки, то нехай собі поплаче востаннє. Знести обеліск і на тому кінець».

Тож кому вистачить сили духу демонтувати обе­ліск часів комунізму? Минула влада у цьому питанні була вкрай короткозорою. Відділ культури та освіти Миколаївського району теж закривав на це очі.

Чи продовжить Новосілка-Опарська бути територі­єю протиріч та хоронителем комуністичних пам’яток?

Ірина Телька

Світлина з сайту шкільної установи с.Новосілки-Опарська