Біля сільського будинку Просвіти у селі Новосілки–Опарський по сьогоднішній день стоїть обеліск з написом, який повідомляє, що тут поховані ті, хто «загинули від рук буржуазних українських націоналістів», тобто від воїнів УПА. І це незважаючи на те, що закон «Про декомунізацію» у нас діє. Дана пам’ятка розташовується поряд з місцевим будинком «Просвіти».
Як пояснює Ганна Михайлишин, керівниця місцевого будинку «Просвіти», питання знесення обеліску – це постійні суперечки та розбрат між мешканцями Новосілки-Опарської, які не мають одностайності у питанні знесення даного обеліску.
«Так, у нас діє закон про декомунізацію. Але ж я не піду його самостійно валити. Це питання вже не перший раз у нас в селі піднімалось. Одна частина села не проти, але родини загиблих, тих, кому цей обеліск присвячено, дуже обурюються. Ця пам’ятка була зведена ще за часів функціонування колгоспу у минулому столітті. Тоді була традиція встановлювати такі постаменти. Школярів тодішня влада заохочувала доглядати за ними. У нашому селі під час Другої світової війни загинули односельчани, а також жителі з Горожанни, Ричагова. Зверху даного обеліску є зірка. Я шукала тих, хто б погодився її зрізати, але ніхто не хоче за це братися», – коментує пані Г.Михайлишин.
Щоб зрозуміти чому має місце така дивна ситуація, гортаю сторінки історії Новосілки-Опарської. Зокрема, на сторінках сайту місцевої школи подається така історична довідка: «У вересні 1939 року розпочалася Друга світова війна і на наші землі прийшла Червона Армія, яка продовжила політику поляків по знищенню українських патріотів: Свиницький Григорій, Шийка Михайло, Якимів Іван, Якимів Юрій, убиті енкаведистами і поховані в Новосілці-Опарській.
У червні 1941 року Німеччина розпочала війну проти СРСР. 30 червня 1941 року С. Бандера проголосив у Львові Акт відновлення української державності. Про цю подію дізналися і жителі нашого села, які давно мріяли про Українську державу, але німці не збиралися надавати Україні самостійність, а натомість розпочали арешти й переслідування членів ОУН. Так, частина жителів нашого села пішла у підпілля ОУН- УПА в ліси району. На початковому етапі війни ворогом ОУН-УПА були фашисти, а з вигнанням фашистів стали й комуністи.
У 1944-1948 жителі нашого села, як члени УПА, брали участь у боях проти НКВД, у лісах району загинули або самі підривалися, щоб не попасти до рук комуніс тів. Вони були таємно привезені селянами на цвинтар і поховані: Бурмас Григорій, Дерев’янко Іван, Возний Петро, Горак Петро, Дерев’янко Ілля, Петрів Павло, Федас Йосип, Федишин Онуфрій, Яворський Павло, Венчур Степан, Возний Григорій, Гуменецький Володимир, Данильців Григорій, Дерев’янко Григорій, Дуфанець Богдан, Зощин Василь, Зощин Гнат, Синенько Федір, Сиротич Селестин, Федас Василь, Федас Петро, Яворський Григорій.
Жителі нашого села були також у складі Радянської Армії. У селі поховані воїни Червоної Армії, які визволяли в 1944 році наше село і було поставлено пам’ятник загиблим, який стоїть і до сьогодні», – кінець цитати історичнчої довідки.
Ось така драматична історія Новосілки-Опарської. У свій час це село стало місцем, де своє життя віддали українські націоналісти, які виборювали нашу Незалежність у минулому столітті, і де інша частина мешканців села воювала проти німецької навали у складі Червоної армії.
Хочу зауважити, що селяни відзначили і полеглих упівців пам’ятною стелою. Щоправда розташовується вона у лісі біля с.Сайків.
Коментуючи дану ситуацію, Андрій Щебель, міський голова миколаївської громади, який днями приїхав у робочих питаннях до згаданого старостинського округу, запевнив, що даний обеліск протирічить закону «Про декомунізацію» і його розташування неприпустиме біля місцевого будинку «Просвіти».
«Я взагалі шокований, що за сім кілометрів від села є визначне місце де відбувся найбільший бій упівців з енкаведистами. Ніяк не можу зрозуміти хіба у Миколаївському районі не було відділу культури і ніхто з адміністрації не знав про дану ситуацію?
У нас діє закон про декомунізацію. Це об’єкт комуністичної імперії і він знаходиться на території державної установи, за яку відповідає в першу чергу керівництво місцевого будинку «Просвіти».
Цей обеліск, як ми з’ясували, не має жодних документів, до переліку історичних, знакових пам’яток не внесений. Неприпустимо, щоб такий об’єкт знаходився біля будівлі «Просвіти», – коментує посадовець.
Мешканці села обговорювали можливість перенести цей обеліск на кладовище, але водночас висловлювали побоювання, що інша частина сільської громади не дозволить його там розташувати. Радикальніше діяти та не зволікати з його демонтажем закликав депутат від старостинського округу Новосілки-Опарської Роман Дмитро.
«Моя пропозиція така, щоб перелік всіх цих людей, які викарбувані на обеліску, перенести на іншу стелу з нормальним записом, а цю – знести. Ми так само зробили в Малій Горожанні. Були люди, які сварилися і протестували, ми просто знесли цю радянську стелу і на цьому кінець. Не треба з цим питанням зволікати. Хто хоче поплакати до радянської зірки, то нехай собі поплаче востаннє. Знести обеліск і на тому кінець».
Тож кому вистачить сили духу демонтувати обеліск часів комунізму? Минула влада у цьому питанні була вкрай короткозорою. Відділ культури та освіти Миколаївського району теж закривав на це очі.
Чи продовжить Новосілка-Опарська бути територією протиріч та хоронителем комуністичних пам’яток?
Ірина Телька
Світлина з сайту шкільної установи с.Новосілки-Опарська
