На початку фермерського руху, що зародився у 90-х роках минулого сторіччя на Миколаївщині, Асоціація фермерів та приватних землевласників Миколаївського району налічувала понад три десятка підприємців, які були зайняті на землі. Та вже за кілька років чисельність фермерів зменшилась удвічі. Чому? Про причини такого сумного факту та про те чи має Миколаївський район перспективу розвитку агропромислового комплексу, у стінах редакції Миколаївських Вістей, розмірковували громадський діяч, кандидат економічних наук та заслужений працівник сільського господарства України Борис Данилів та голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Миколаївського району Олег Москва.
Олег Москва, голова Асоціації: «На превеликий жаль, змушений говорити, що останніми роками, фермерський рух на Миколаївщині суттєво ослаб. Активних членів Асоціації фермерів та приватних землевласників Миколаївського району, а отже тих, хто з дрібних сільгоспвиробників реально задіяний в обробітку землі Миколаївщини, стало удвічі менше. Причина такого спаду – це звісно економічні умови, які є доволі складними для ведення фермерської діяльності у нашому районі. Тому дехто з наших членів, на превеликий жаль, переїхав за кордон, інші – взагалі перепрофілювались на інший вид діяльності. Фактично ті фермери, які залишись у цій сфері в нашому районі, працюють, я б сказав, на голому ентузіазмі.
Звісно, що у нас в державі діє певна підтримка фермерів. До прикладу, держава декларує про те, що відшкодує відсотки за придбану сільгосптехніку чи певну частину вартості придбання насіння. Але реальний стан такий, що ті фермери, які скористались даною програмою підтримки минулоріч, станом на сьогодні ще ніякого відшкодування не отримали, а кредити банкам треба віддавати».
Борис Данилів, громадський діяч: «Я б хотів зауважити, що Миколаївщина має чудові перспективи для ведення рослинного та молочного скотарства. У нас прекрасні пасовища та прекрасні сінокоси. Водночас, я погоджуюсь з паном Олегом Москвою у думці, що структура аграрної галузі в державі зламана. На жаль, вона зараз без управління і це дуже сумно. І те, що констатує Олег Москва, зокрема по Миколаївщині – це є дуже сумна статистика і динаміка. Адже ми говоримо про те, що наші терени покидають молоді, працездатні люди, які б могли ефективно працювати на нашій землі, проте вони виїжджають за кордон.
Ніхто не аналізує, що держава на виховання кожної такої енергійної людини затратила чималий ресурс – садочок, школа, далі навчання у профілюючій освітній установі і врешті-решт, замість того, щоб людина продукувала національний продукт, вона працює для іншої країни. Я розумію цих людей. Вони не бачать перспективи на своїй рідній землі, тому шукають кращу долю за кордоном. І це проблема не лише Миколаївщини, це в масштабах країни. І це є свідченням того, що держава має негайно змінити аграрну політику і повернути її в бік збереження працівника, тим паче молодого, який прагне працювати на рідній землі.
Ви знаєте просто серце щемить, коли приїжджаєш з виробничих питань на свинокомплекси у Данію, а там працює половина наших хлопців і дівчат…
Дивіться яку ситуацію ми маємо зараз. 80% нашого фуражного зерна ми експортуємо. Держава, яка так організовує менеджмент у даному секторі – приречена на бідність. До прикладу Сполучені Штати такого зерна експортують лише 20%, решта 80% – вони скеровують у продукування готового продукту, до прикладу тваринництва чи у виробництво харчування, і лише тоді експортують за межі океану, як готову продукцію, а не сировину.
Хочу зауважити, що Миколаївщина повинна звернути увагу на розвиток молочного скотарства, відгодівлю великої рогатої худоби, птахівництво. Світла пам’ять Євгену Васильовичу Хрущу, який вивів Миколаївську птахофабрику на абсолютно новий, високий якісний рівень і мені приємно констатувати, що ця виробнича площадка відроджується у Держові, Більчому та Криниці. Це наглядні приклади успішності ведення агробізнесу на Миколаївщині.
На превеликий жаль невігластво та некомпетентність на всіх рівнях – це є трагедія нашої держави”.
Кредитний ресурс для розвитку фермерства
Олег Москва, голова Асоціації: «Так, фермери Миколаївського району користуються кредитами, але це великий для нас ризик, бо такий фактор як погодні умови, до прикладу як цьогоріч, ніхто не може передбачити та вплинути. Тож якщо ми не будемо мати врожаю, тож розумієте, що віддавати і фермеру буде ні з чого, а в державі на такі випадки немає компенсаторських механізмів, як у сусідній Європі. І другий важливий момент. Кредитний ресурс нам пропонують під 24-26% річних. Це для багатьох фермерів просто непідйомні кошти для повернення.
Борис Данилів, громадський діяч: «Кредитні кошти у країнах ЄС в розвитку агробізнесу становлять 80% і для фермерів це абсолютно не є загрозою. До прикладу як це робить Німеччина чи Франція: якщо ви берете кредит, то держава компенсує частину кредиту коштами, які кладе на рахунок фермера і у такий спосіб його стимулює. Адже фермер вкладає кошти у розвиток сільгоспвиробництва, купуватиме техніку, міндобрива, залучатиме можливо працівників до роботи. Це державі вигідно, тому вона і дбає за розвиток такої справи.
Якщо у фермерів за кордоном стаються форс-мажори, вони знають – держава підставить плече виробнику».
Олег Москва, голова Асоціації: «Наші колеги поляки отримують таке плече у вигляді 320 євро на гектар землі. Крім того, у них є пільги на закупівлю пального, міндобрива, насіння. У нас такого немає. І це робить наших фермерів абсолютно не конкурентоздатними перед своїми європейськими колегами.
Власне у Європі система підтримки фермера побудована у такий спосіб, що фермерський рух стає основною рушійною силою для села. Тому молодь з села не втікає, бо бачить перспективу та має бажання залишитись працювати на землі. У нас з точністю навпаки».
Від редакції: обоє експертів погодились, що об’єднання фермерів у кооперативи — це шлях до зростання прибутків малих сільгоспвиробників. На їхню думку, кооперуватись вигідно заради вирощування, ефективної переробки та збуту продукції. Як зауважив у підсумку Борис Данилів перспектива розвитку не у великих латифундіях, як це матиме місце із запровадженням закону про ринок землі, а в обробці маленьких площ, до прикладу 300 га над якою спільно працюють кілька десятків фермерів, які спільно продають, збувають свою продукцію – у цьому є реальна перспектива та зростання добробуту, зокрема і для Миколаївських фермерів. Тим паче, як правило, експортери та крупні постачальники більш охоче працюють з сільгоспкооперативами ніж з окремо взятим маленьким фермерським господарством.
