Про себе він розповідає так: «Я людина самодостатня, зробив успішну кар’єру . Мені сьогодні цікаво реалізовувати проєкти, які б працювали на розвиток добробуту громади. Чому? Хочу після себе залишити добру репутацію і добру згадку».
Знайомтесь, це Іван Буга, перший заступник міського голови Миколаївської об’єднаної громади. Пан Буга завітав до редакції, щоб поділитись планами та ідеями, які він вбачає за доцільне впроваджувати найближчим часом.
Ред.: Ви часто зауважуєте, що не є прихильником численних нарад, а конкретних дій. На посаді ви вже більше трьох місяців. То які конкретні кроки, нехай і за цей короткий проміжок часу, Вам вдалось зробити, маючи певну ділянку відповідальності у Миколаївській громаді?
Іван Буга: Я чітко усвідомлюю наскільки швидкоплинним є час. Тому переконаний, що гаяти його ми не маємо права, адже в громаді є численні невирішені питання. Так, приміром, я активно займаюсь питанням переходу 4 об’єктів у Миколаєві на індивідуальне опалення. Мова йде про такі будівлі: міський Палац Культури, будівля так званого Укртелекому, гуртожиток БУ- 62 та ДНЗ «Журавлик». Наразі всі ці об’єкти підключені до старої котельні, від якої, не менш технічно-застарілими комунікаціями, надходить теплоносій. Мушу сказати, що тепловтрати на цьому рукаві величезні: до 50%.
Ред.: Але ж на виконкомі, не так давно озвучувалась цифра про тепловтрати в місті межах 23 %?
І.Буга: Так, це середній показник по місту загалом і він є в межах норми. Оскільки ми маємо ще одну котельню, яку вдалось у свій час модернізувати та оновити. Втрати на котельні, що розташовується неподалік ліцею – становлять не більше 10%. Середнє значення по обох котельнях – в межах 23%. Та все одно це дуже великі економічні збитки для міського бюджету.
По факту, ми гріємо вулицю. Колись котельня, що по Грушевського, була ефективна за рахунок численної кількості абонентів, яких обслуговувала. Тепер це лише кілька установ. Тому прийнято рішення змінити дану ситуацію.
Ред.: Яку альтернативу Ви пропонуєте?
І.Буга: Розглядається проєкт встановлення котельні контейнерного типу. Тому що, це найбільш ефективний варіант. Наразі ми відкидаємо інші варіанти, наприклад, такий як прибудова котельні до певного об’єкту. По-перше, це здорожчує і без того недешевий проєкт. По-друге, скажімо для міського Палацу Культури, – це може суттєво вплинути на архітектурний вигляд будівлі. Котельні контейнерного типу мають вигляд акуратно зробленої малої архітектурної форми, або, як ми кажемо, МАФу.
Є ще один варіант, який розглядався – ставити котельні на горищі, але його ми відкинули через заборону розміщення з боку контролюючих органів.
Ред.: У будь-якому разі, це недешевий варіант. І мова йде точно не про сотні тисяч гривень, чи не так?
І.Буга: Запуск такої котельні з усіма проєктними роботами коштуватиме до 1,5 млн грн для одного об’єкту.
Ред.: І коли ж ви плануєте його реалізовувати?
І.Буга: Як я зауважував вже не раз, я не прихильник довгих нарад. Мені подобається діяльність. Тож, спільно з нашими керівниками комунальних підприємств та комунального відділу міської ради ми провели перемовини з кількома проєктантами, які запропонували свої умови та ціни. Наразі ми маємо вже готову первинну інформацію, з якою я виходитиму на наступну сесію та буду переконувати депутатів прийняти цей варіант. Без погодження сесії перейти у практичну площину – неможливо.
Ред.: Тоді скільки це реально займе часу?
І.Буга: Ми можемо встигнути і до початку нового опалювального сезону. Питання у тому чи не будуть відтягувати дане питання депутати. Адже весь проєкт ділиться на кілька фаз.
Перша – проєктні роботи. Тут простіше. На засідання виконкому буде виноситись на опрацювання проєкт рішення про виділення коштів на розробку ПКД (ред.: проєктно-кошторисна документація)до 50 тис грн, а власне це та сума, яка не потребує погодження сесії. І фактично можна вже смілово говорити, що ми стартували у даному питанні.
Друга – це вироблення техумов та можливості підключення. Бажано також затвердити ще детальний план території, оскільки це котельня – об’єкт підвищеної небезпеки і ми повинні витримати всі норми.
І третя – це звісно сесійна процедура з проходженням даного проєкту рішення по всіх відповідних комісіях.
Висловлюю впевненість, що цей проєкт зреалізуємо ще цьому році. Я думаю, що депутати з розумінням підійдуть до даного питання. Адже ми оплачуємо великі суми з місцевого бюджету, експлуатуючи стару котельню.
Ред.: Гаразд. Це питання скоріше ближчої перспективи. Пропоную розглянути практичні кроки по вирішенні проблемних питань Миколаївської ТГ. Тиждень тому ще вирувала снігова негода. Ви, як керівник штабу з ліквідації наслідків негоди, як гадаєте – справились?
І.Буга: Якщо робити оцінку по 5-ти бальній шкалі, то я б сказав, що на тверду 4.
Ред.: Що дає Вам підстави так говорити?
І.Буга: Всі центральні дороги нашої громади та сполучення між селами нам вдалось розчистити. Ми навіть змогли пройтись технікою по окремих вулицях, відгортаючи снігові замети. Маю відзначити, що особливо активно тут спрацювали місцеві підприємці. Без них ми б не впорались. Розраховувати на допомогу районного автодору було б провальним. У них в наявності був лише один грейдер на величезну кількість громад.
Була також ситуація, коли силами підприємців ми розчищали дорогу, що перебуває на балансі Львівської ОДА, бо та самотужки не справлялась. Область погодилась відшкодувати затрати, які ми понесли. І це добре.
Ред.: Не так давно Ви озвучили пропозицію щодо закріплення за кожним старостою робітника по нагальним господарським потребам округу. Чи могли б Ви деталізувати?
І.Буга: Фактично моя пропозиція полягає у тому, щоб окремі села поділились бюджетом з іншими, менш самодостатніми населеними пунктами. До прикладу, у с.Більче бюджет становить 7,5 млн грн, у Дроговижі – 5 млн грн. Пропоную наступне: виділити на всі старостинські округи з міського бюджету 1,2 млн грн для оплати праці людини, яка підтримуватиме благоустрій в старостинських округах та буде закріплена за кожним старостою. Мова не йде про чергового бюрократа з ручкою, а про робітника, який буде чистити рови, доглядати кладовище, косити, приміром, біля школи і так далі.
Ми так часто дивуємось, коли приїжджаємо у сусідню Польщу чи до Німеччини: які там села охайні. Але ви ніколи не зустрінете на сільських вулицях європейських країн самих жителів, які підмітають вулиці. Це роблять відповідні компанії. Я ж пропоную на кожне село виділити абсолютну невелику суму – 120 тис грн і вже за деякий час ми причепуремо наші села. Туди буде приємно заїхати.
Ред.: Дякую за розмову.
І.Буга: Навзаєм.
Розпитувала Ірина Телька