Хто вірний в малому, тому і у великих справах можна довіряти. Цей принцип біблійний актуальний і сьогодні. Про нього згадалось напередодні великих релігійних свят, спостерігаючи, як війною посічені громади, залишають осторонь від процесів управління громадою.
Якщо запитати пересічного мешканця Миколаївської громади чи знає він як розпорядились його податками, які пріоритети фінансування і так далі, то відповідь буде очевидною. Навіть активні користувачі соцмереж не володіють інформацію.
Чому так відбувається? Тому що Миколаївська міська рада, лише за кілька цих років, сформувала традицію не інформувати громаду про важливі події. Тож вчергове засідання бюджетної комісії (19 грудня) відбулось таємно. Хоча минулого місяця редакція обдзвонила більшість депутатів, членів цієї комісії, які обіцяли виправити ситуацію. Більше ви можете прочитати за активним посиланням.
Нагадаю ще раз, міська рада, за кошти платників податків, утримує сайт міської ради, трьох працівників у патронатній службі, платить високу заробітну платню секретарю міської ради і міському голові, і жоден з цих найманих працівників не спромігся виконати таке просте завдання: опублікувати інформацію про засідання бюджетної комісії, яка визначає куди і на які цілі скерувати кошти платників громади.
Усталені традиції – завжди були запорукою міцності та згуртованості будь-якої громади. І як би депутати Миколаївської місцевої ради, яких традиційно, перед початком каденції благословляли на служіння отці різних церков, закарбували в пам’яті заклики релігійних діячів служити людям, то ситуація у сфері комунікації між будинком, що на вул.В.Великого, 6 та 32 тисячною громадою була б іншою.
Якщо ж депутати вважають, що їхня функція підзвітності та інформування стосується лише структурних органів виконавчої влади, тоді нехай ці працівники утримують себе і решту посадовців – самостійно, власним коштом. Це зменшить навантаження на громаду, вивільнить дуже великий ресурс у бюджеті, який можна скерувати на розвиток сіл чи ремонт доріг.
Чим здоровіше суспільство – тим воно дискусійніше. Коли ж штучно формують середовище «під себе» аби тільки не «чіпали» і не критикували, то це набуває форм та ознак застійного фурункула.
Європа, на яку ми так хочемо рівнятися, живе за принципом горизонталі. Це коли посадовці і депутати пильнують свою репутацію та є рівними з громадою, бо розуміють свою відповідальність. Відповідальність – притаманна зрілим та дорослим людям.
Цікаво, скільки у нас ще будуть бавитись у «політиків»?
Ірина Телька
