Іван Буга: «Я прихильник рішучих дій»

Про себе він розповідає так: «Я людина самодостатня, зробив успішну кар’єру . Мені сьогодні цікаво реалізовувати проєкти, які б працювали на розвиток добробуту громади. Чому? Хочу після себе залишити добру репутацію і добру згадку».

Знайомтесь, це Іван Буга, перший заступник міського го­лови Миколаївської об’єднаної громади. Пан Буга завітав до редакції, щоб поділитись плана­ми та ідеями, які він вбачає за доцільне впроваджувати най­ближчим часом.

Ред.: Ви часто зауважуєте, що не є прихильником числен­них нарад, а конкретних дій. На посаді ви вже більше трьох мі­сяців. То які конкретні кроки, не­хай і за цей короткий проміжок часу, Вам вдалось зробити, маю­чи певну ділянку відповідально­сті у Миколаївській громаді?

Іван Буга: Я чітко усвідом­люю наскільки швидкоплинним є час. Тому переконаний, що гаяти його ми не маємо права, адже в громаді є численні неви­рішені питання. Так, приміром, я активно займаюсь питанням пе­реходу 4 об’єктів у Миколаєві на індивідуальне опалення. Мова йде про такі будівлі: міський Па­лац Культури, будівля так звано­го Укртелекому, гуртожиток БУ- 62 та ДНЗ «Журавлик». Наразі всі ці об’єкти підключені до ста­рої котельні, від якої, не менш технічно-застарілими комуніка­ціями, надходить теплоносій. Мушу сказати, що тепловтрати на цьому рукаві величезні: до 50%.

Ред.: Але ж на виконкомі, не так давно озвучувалась цифра про тепловтрати в місті межах 23 %?

І.Буга: Так, це середній показ­ник по місту загалом і він є в межах норми. Оскільки ми маємо ще одну котельню, яку вдалось у свій час модернізувати та оновити. Втрати на котельні, що розташовується неподалік ліцею – ста­новлять не більше 10%. Середнє значення по обох котельнях – в межах 23%. Та все одно це дуже великі економічні збитки для міського бюджету.

По факту, ми гріємо вулицю. Колись котельня, що по Грушевського, була ефективна за рахунок числен­ної кількості абонентів, яких обслуговувала. Тепер це лише кілька установ. Тому прийнято рішення змінити дану ситуацію.

Ред.: Яку альтернативу Ви пропонуєте?

І.Буга: Розглядається проєкт встановлення котель­ні контейнерного типу. Тому що, це найбільш ефек­тивний варіант. Наразі ми відкидаємо інші варіанти, наприклад, такий як прибудова котельні до певного об’єкту. По-перше, це здорожчує і без того недешевий проєкт. По-друге, скажімо для міського Палацу Куль­тури, – це може суттєво вплинути на архітектурний вигляд будівлі. Котельні контейнерного типу мають вигляд акуратно зробленої малої архітектурної фор­ми, або, як ми кажемо, МАФу.

Є ще один варіант, який розглядався – ставити ко­тельні на горищі, але його ми відкинули через заборо­ну розміщення з боку контролюючих органів.

Ред.: У будь-якому разі, це недешевий варіант. І мова йде точно не про сотні тисяч гривень, чи не так?

І.Буга: Запуск такої котельні з усіма проєктними роботами коштуватиме до 1,5 млн грн для одного об’єкту.

Ред.: І коли ж ви плануєте його реалізовувати?

І.Буга: Як я зауважував вже не раз, я не прихиль­ник довгих нарад. Мені подобається діяльність. Тож, спільно з нашими керівниками комунальних під­приємств та комунального відділу міської ради ми провели перемовини з кількома проєктантами, які запропонували свої умови та ціни. Наразі ми маємо вже готову первинну інформацію, з якою я виходити­му на наступну сесію та буду переконувати депутатів прийняти цей варіант. Без погодження сесії перейти у практичну площину – неможливо.

Ред.: Тоді скільки це реально займе часу?

І.Буга: Ми можемо встигнути і до початку нового опалювального сезону. Питання у тому чи не будуть відтягувати дане питання депутати. Адже весь проєкт ділиться на кілька фаз.

Перша – проєктні роботи. Тут простіше. На засідан­ня виконкому буде виноситись на опрацювання про­єкт рішення про виділення коштів на розробку ПКД (ред.: проєктно-кошторисна документація)до 50 тис грн, а власне це та сума, яка не потребує погодження сесії. І фактично можна вже смілово говорити, що ми стартували у даному питанні.

Друга – це вироблення техумов та можливості під­ключення. Бажано також затвердити ще детальний план території, оскільки це котельня – об’єкт підвище­ної небезпеки і ми повинні витримати всі норми.

І третя – це звісно сесійна процедура з проходжен­ням даного проєкту рішення по всіх відповідних комі­сіях.

Висловлюю впевненість, що цей проєкт зреалізу­ємо ще цьому році. Я думаю, що депутати з розумін­ням підійдуть до даного питання. Адже ми оплачуємо великі суми з місцевого бюджету, експлуатуючи стару котельню.

Ред.: Гаразд. Це питання скоріше ближчої перспек­тиви. Пропоную розглянути практичні кроки по вирі­шенні проблемних питань Миколаївської ТГ. Тиждень тому ще вирувала снігова негода. Ви, як керівник шта­бу з ліквідації наслідків негоди, як гадаєте – справи­лись?

І.Буга: Якщо робити оцінку по 5-ти бальній шкалі, то я б сказав, що на тверду 4.

Ред.: Що дає Вам підстави так говорити?

І.Буга: Всі центральні дороги нашої громади та сполучення між селами нам вдалось розчистити. Ми навіть змогли пройтись технікою по окремих вулицях, відгортаючи снігові замети. Маю відзначити, що осо­бливо активно тут спрацювали місцеві підприємці. Без них ми б не впорались. Розраховувати на допо­могу районного автодору було б провальним. У них в наявності був лише один грейдер на величезну кіль­кість громад.

Була також ситуація, коли силами підприємців ми розчищали дорогу, що перебуває на балансі Львів­ської ОДА, бо та самотужки не справлялась. Область погодилась відшкодувати затрати, які ми понесли. І це добре.

Ред.: Не так давно Ви озвучили пропозицію щодо закріплення за кожним старостою робітника по на­гальним господарським потребам округу. Чи могли б Ви деталізувати?

І.Буга: Фактично моя пропозиція полягає у тому, щоб окремі села поділились бюджетом з іншими, менш самодостатніми населеними пунктами. До при­кладу, у с.Більче бюджет становить 7,5 млн грн, у Дро­говижі – 5 млн грн. Пропоную наступне: виділити на всі старостинські округи з міського бюджету 1,2 млн грн для оплати праці людини, яка підтримуватиме благоустрій в старостинських округах та буде закрі­плена за кожним старостою. Мова не йде про черго­вого бюрократа з ручкою, а про робітника, який буде чистити рови, доглядати кладовище, косити, примі­ром, біля школи і так далі.

Ми так часто дивуємось, коли приїжджаємо у су­сідню Польщу чи до Німеччини: які там села охайні. Але ви ніколи не зустрінете на сільських вулицях єв­ропейських країн самих жителів, які підмітають вули­ці. Це роблять відповідні компанії. Я ж пропоную на кожне село виділити абсолютну невелику суму – 120 тис грн і вже за деякий час ми причепуремо наші села. Туди буде приємно заїхати.

Ред.: Дякую за розмову.

І.Буга: Навзаєм.

Розпитувала Ірина Телька