«Коли твої почуття щирі та правдиві, то слова зайві», – цю фразу сказав один з акторів інклюзивного театру «Госпітальєри» в рамках прем’єри театральної постановки «Глухота», що відбулась напередодні у Новороздільській громаді. Виставу підготували люди з інвалідністю про те, як глухоніма дівчина зустрічає правдиве та щире кохання. І це розчулює навіть тих людей, які з неї насміхались. Постановка знайшла відгук як у викладачів, так і в студентів місцевого ліцею, які завітали до центральної бібліотеки громади, щоб переглянути прем’єру.
Тетяна Микитка, режисерка-постановниця та заняттєва терапевтка в ГО «Дестигма», зауважила в коментарі редакції, що актори інклюзивного театру прагнули достукатися до сердець глядачів і показати, що будь-які вади, чи фізичні чи ментальні – не вирок.
«Власне ми хотіли достукатися до людей, до суспільства, щоб не ігнорували таких людей, щоб чули, що є такі люди, і тих людей треба приймати і сприймати. Треба йти назустріч організаціям, які опікуються такими людьми. Ми хочемо достукатися до суспільства, до посадовців. Тому що наше суспільство хворіє на соціальну «глухоту» і про це наша вистава», – зауважила пані Тетяна Микитка.
Вихід на сцену – це завжди крок через власні страхи, але оплески та підтримка глядачів додають віри у себе. Саме це відчула акторка з театру «Госпітальєри» Віра Туранчич, граючи маленьку роль офіціантки. І попри те, що слів у неї було небагато, далась вона дівчині нелегко. Але своїм виступом молода акторка задоволена.
«Мені дуже сподобалось брати участь у виставі. Роль офіціанта також сподобалась. Трошки важко було вивчити слова, але я це зробила. Ми всі дуже старались, щоб гарно виступити», – не приховуючи радості, коментує дівчина.
Юнона Мотичак, студентка одного з мистецьких вузів Львова у коментарі редакції зазначила, що вже кілька років співпрацює з інклюзивним театром «Госпітальєри». Така співпраця відкрила для неї не лише сцену, але й безпечний простір для самовираження, що спонукало дівчину займатись театральним мистецтвом.
«У той момент, коли «Дестигма» тільки з’явилась, як громадська організація, то я закінчувала 9 клас і не знала, куди мені вступати та чим взагалі займатись. І саме в цій ГО я дізналась про театр «Госпітальєри» та вирішила себе в цьому спробувати. Я відчула, що це саме те, що мені потрібно. Ця діяльність мені також дала своєрідну терапію, розрадила мене, а також дала уявлення про те, що мені цікаво, чим мені хочеться займатись в майбутньому», – розповіла про свою співпрацю з театром «Госпітальєри» майбутня акторка та режисерка Юнона Мотичак.
Театральні постановки об’єднують людей різного віку, характеру та досвіду, даючи можливість знайти однодумців і підтримку. Також, вистави за участю людей з ментальними порушеннями можуть бути потужним способом подолання соціальної стигми та викликати розуміння і співчуття в глядачів. Також це допомагає людям з ментальними порушеннями не відчувати себе самотніми та знаходити друзів. Саме так відбулось цього ж дня, коли театр «Госпітальєри» перемістився у Центр «Тавор», презентуючи таворівцям виставу «Глухота». Глядачі не відводили погляду від акторів, захоплено переглядаючи кожен фрагмент вистави. Знайомство молодих театралів з таворівцяли стало важливою і цікавою подією для всіх, а емоційне спілкування під час зустрічі поглибило та зміцнило дружбу двох ГО, які виконують важливу роль у своїх громадах – створюють безбар’єрний простір та долають стигму до людей з інвалідністю.
Наприкінці постановки актори дарували всім гостям власноруч виготовлені сувеніри у вигляді сердець, щоб у такий спосіб поділитись частинкою свого тепла та любові з ближнім.
Правду говорять, мистецтво – руйнує бар’єри.
Ірина Лучинець
Матеріал підготовлено в рамках проєктної співпраці з Української Асоціацією Медіа Бізнесу за підтримки ЮНЕСКО та фінансування народу Японії.
