25 серпня 2026 року приплив води до Дністровського водосховища впав до 37 м³/с — це найнижче значення за весь період його експлуатації з 1985 року. На заході України річки наближаються до історичних мінімумів, окремі малі водотоки можуть залишатися без стоку, міліють криниці. Подібна водна криза охопила й басейн Дунаю в сусідніх країнах настільки, що низький рівень води вже вплинув на роботу атомної енергетики.
Дністер: води стає критично мало
За офіційними даними гідрометеорологів, у другій декаді серпня в Україні зберігався жорсткий дефіцит опадів. За перші дві декади місяця в середньому по країні випало лише 20–40% норми.
Верхній шар ґрунту практично не поповнював запаси вологи: навіть у західних областях він був слабкозволоженим, а на значній частині України — сухим. На 26–31 серпня для річок басейнів Дністра, Сяну та Західного Бугу оголошено ІІІ, коричневий рівень небезпеки. Прогнозується подальше падіння рівнів води до найнижчих значень за весь період спостережень, місцями — нижче історичних мінімумів. На окремих малих річках можливе фактичне припинення стоку.
Саме на цьому тлі 25 серпня приплив до Дністровського водосховища становив лише 37 м³/с.
«Катастрофа вже є»
Микола Гнатів, експерт в галузі метеоспостережень та гідрогеології, який багато років спостерігає за погодою, опадами та станом водойм, оцінює ситуацію жорстко:
«Не просто можна говорити про катастрофу — катастрофа вже є».
За його словами, проблема вже добре помітна у криницях.
«Тут уже не можна говорити, що це лише вплине. На колодязі воно вже дуже сильно вплинуло. Води не буде довго».
Головна причина полягає в тому, що річкам потрібен не лише дощ, а поповнення ґрунтових і підземних вод. Коли верхні шари ґрунту висихають, вода перестає стабільно живити джерела, криниці та малі річки. Можливо через це у Калуші на Івано-Франківщині через критичне маловоддя та різке зменшення дебіту джерел водопостачання у серпні запровадили погодинну подачу води. Зокрема, 2 серпня воду подавали лише трьома часовими проміжками — з 06:00 до 10:00, з 13:00 до 16:00 та з 19:00 до 22:00. У міській раді пояснили, що наявних запасів води недостатньо для цілодобового водопостачання. Згодом у місті залишили нічні обмеження — з 23:00 до 05:00.
Одна чи кілька потужних злив ситуацію не виправляє.
«Потрібні часті, невеликі, затяжні дощі. Коли випадає сильна злива, вода переважно швидко стікає поверхнею. Річка на якийсь час підніметься, але ґрунтові запаси не наповняться», – зауважує фахівець М.Гнатів.
Особливо швидко вода втрачається у Карпатах: через великі ухили вона збігає схилами, не встигаючи просочитися в землю. Ліс у цій системі працює як природний регулятор води. Рослинність, лісова підстилка та корені затримують опади, сповільнюють поверхневий стік і допомагають воді проникати у ґрунт.
«У лісі прохолодніше, випаровування менше. Листя, підстилка і коренева система затримують воду, і вона поступово поповнює ґрунтові запаси», — пояснює Микола Гнатів.
Натомість вирубування карпатських лісів, ущільнення ґрунту, дороги, асфальт і забудова пришвидшують стік: вода замість проникнення у землю потрапляє в канави, каналізацію та річки й швидко залишає територію.
До водної кризи дійшов і Дунай
Проблема далеко не лише українська. Улітку 2026 року рівень води в Дунаї у Центральній та Південно-Східній Європі також опустився до екстремальних значень. Наслідки вийшли далеко за межі судноплавства чи сільського господарства — дефіцит води почав впливати на атомну енергетику.
У Румунії 13 серпня оператор АЕС «Чернаводе» офіційно повідомив про контрольовану зупинку другого енергоблока через тривале й значне падіння рівня Дунаю. Перший блок був відключений ще наприкінці липня, тому певний час єдина атомна електростанція країни фактично не виробляла електроенергію.
Угорська АЕС «Пакш», яка виробляє близько половини електроенергії країни, через історично низький рівень Дунаю була змушена скоротити потужність більш ніж на 80%. На початку серпня працювала лише одна з восьми турбін, а повна зупинка станції була реальною загрозою. Після інженерних заходів і невеликого підняття рівня річки частину потужностей вдалося повернути в роботу.
У Болгарії АЕС «Козлодуй» 21 серпня вперше за 52 роки експлуатації була змушена зменшити потужність одного з блоків приблизно на 120 МВт саме через «безпрецедентне і критичне» падіння рівня Дунаю.
Тобто сьогодні маловоддя — це вже не лише екологічна проблема. Воно безпосередньо зачіпає енергетичну безпеку держав.
А до чого тут Ель-Ніньйо?
На глобальному рівні одним із факторів, які впливають на розподіл температур і опадів, є Ель-Ніньйо — періодичне потепління поверхневих вод центральної та східної частини екваторіального Тихого океану. Всесвітня метеорологічна організація повідомляє, що влітку 2026 року Ель-Ніньйо швидко посилюється. У прогнозі на серпень–жовтень ВМО очікує сильну фазу явища, підвищену ймовірність температур вище норми у багатьох регіонах світу та суттєві зміни у розподілі опадів — від посух в одних регіонах до надмірних дощів в інших. Втім, було б неправильно казати, що саме Ель-Ніньйо безпосередньо «висушив» Дністер чи Дунай. Для Європи його вплив опосередкований і взаємодіє з іншими кліматичними процесами. Тут варто говорити про сукупне поєднання факторів: тривалого дефіциту опадів, високих температур, посиленого випаровування, виснаження запасів ґрунтової води, змін атмосферної циркуляції та загальної тенденції до потепління клімату.
Дощову воду доведеться берегти
На побутовому рівні одним із найпростіших способів адаптації стає збирання дощової води. Микола Гнатів нагадує, що для Миколаєва це зовсім не нова практика. У мікрорайоні Радів через проблеми з водою люди здавна облаштовували резервуари й відстійники, збирали дощову воду, а в посушливі періоди воду навіть підвозили.
«Для господарських потреб дощової води цілком достатньо, якщо її правильно збирати. Цього літа я майже весь час поливав город саме нею і лише двічі брав воду з криниці».
Дощову воду можна використовувати для поливу, миття, господарських і технічних потреб. А для громад дедалі актуальнішими стають резервні джерела водопостачання, системи накопичення води, відновлення заплав та збереження лісів і заболочених територій.
Бо нинішня ситуація демонструє дуже просту річ: вода може зникати поступово і майже непомітно, але одного дощу для її повернення вже недостатньо.
Ірина Телька
