Ендопротезування суглобів – одна з найважливіших операцій сучасної ортопедії. Для людей із тяжкими формами артрозу, травмами чи ураженнями суглобів це часто єдина можливість повернути собі рухливість і гідність. Особливої актуальності ендопротезування набуло в час повномасштабного вторгнення. Адже багато цивільних, які зазнали поранень, так і військові потребують встановлення імплантів, щоб відновити рухливість кінцівок.
За даними Міністерства охорони здоров’я, станом на червень 2025 року в черзі на ендопротезування перебувають понад 19 тисяч пацієнтів. Найбільше — у медзакладах Києва. Найпоширеніша потреба — первинне ендопротезування колінного суглоба: у черзі на цю операцію понад 10 тисяч людей. Загалом статистика вражає: понад 6 тисяч пацієнтів чекають на безцементний ендопротез кульшового суглоба, ще понад 2 тисячі — на цементний тотальний протез, а ревізійні операції, які потребують особливого досвіду лікаря, очікують сотні пацієнтів.
Водночас українська система охорони здоров’я стикається з певними викликами у сфері забезпечення доступу до цих операцій.
Виклик перший — дороговизна операційного втручання
Моніторинг ринку показує, що у приватних клініках середня вартість ендопротезування сягає від 100 до 130 тисяч гривень і більше. Погодьмося: далеко не кожна українська родина може дозволити собі таку суму. І це ще без урахування реабілітації. Держава ж гарантує безоплатність цієї послуги завдяки пакету «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах». Однак контрактованих лікарень, що мають право надавати таку допомогу, лише 97 на всю країну. Ознайомитись з повним переліком ви можете за цим посиланням на сторінці Міністерства. На Львівщині — чотири, серед них і Новороздільська міська лікарня. Вочевидь, попит у рази перевищує можливості.
Виклик другий — нестача фахівців
Не меншою проблемою є кадровий голод. Виконання таких операцій потребує не лише дороговартісного обладнання, але й висококваліфікованих ортопедів-хірургів. Аналітична доповідь “Проблеми та перспективи медичної реабілітації інвалідів війни”на сайті НІС (Національного інституту соціальних досліджень) зазначає, що медична освіта лише зараз починає реагувати на критичний дефіцит таких спеціалістів. За словами міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, після початку війни виникла «напруга» зокрема із хірургами-ортопедами, адже значну частину таких фахівців мобілізовано.
«Система балансує, але ми бачимо брак спеціалістів саме в ортопедії та хірургії. Це ті професії, які були мобілізовані в ЗСУ і переорієнтувалися на військові рейки», — визнав він.
Багато чого залежить і від самих лікарів та лікарень. Чи прагнуть вони вдосконалювати свій фаховий рівень і чи переймаються питанням якісного медичного обладнання. Святослав Данчак, ортопед-травматолог, що вже кілька років поспіль проводить операції з ендопротезування у Новороздільській міській лікарні каже, що підвищував свою фаховість за кордоном. Стажування в провідних клініках Європи були для нього – обов’язковими.
«Я розумів, що мені потрібно посилювати фаховість і тому я їздив та навчався у своїх колег за кордоном».
Крім того, терапевтичне відділення Новороздільської міської лікарні працює над тим, щоб оновлювати своє операційне обладнання. Зокрема, відтепер, комп’ютерна навігація OrtoPilot допомагатиме з ювелірною точністю ортопедам встановлювати протези. Вона працює як «GPS для хірурга»: у режимі реального часу відображає точне положення інструментів та імплантів, дозволяючи лікарям уникати найменших похибок. Завдяки цьому зменшується ризик ускладнень, скорочується тривалість операції та значно покращується прогноз для пацієнта.
Детальніше про оновлення роботи травматологічного відділення можна переглянути у нашому сюжеті.
Наразі Новий Розділ єдиний на теренах західного регіону, який забезпечений таким високоточним обладнанням.
Виклик третій — черги
Війна істотно збільшила кількість пацієнтів, які потребують протезування. І мова не лише про військових. Це й цивільні, поранені під час атак, а також літні люди з дегенеративними ураженнями суглобів. Щоб зробити систему прозорішою, МОЗ запровадив електронну чергу. На практиці це працює так: ви звертаєтесь до медичної установи, яка визначена надавачем послуг з ендопротезування, лікар вас оглядає, вносить ваші дані в електронну чергу і ви очікуєте на виклик операційного втручання.
світлини клікабельні
Але на практиці черги у великих містах та обласних центрах залишаються надто довгими. Слід зауважити, що не так давно в «Дії» було проведено опитування Міністерством у справах ветеранів спільно з Міністерством цифрової трансформації, де 29,8% ветеранів і ветеранок зазначили, що черги та надмірна бюрократія – одна з головних перешкод у доступі до державної допомоги. І коли переглянути електронну чергу очікування, то бачимо, що обласні центри та столиця і справді перевантажені. Ознайомитись з просуванням черги можна за цим лінком. Водночас, у громадах, приміром, як у Новороздільській, завантаження поки що мінімальне: станом на липень поточного року не більше 50 осіб. А в Дрогобицькій лікарні, яка входить до четвірки законтрактованих на послугу ендопротезування на Львівщині, ще менше. І військові, які звідси родом вже відчули переваги.
Роман, мешканець Нового Роздолу, військовослужбовець, який проходить лікування, зізнається, як тільки дізнався, що у його рідному місті надають таку кваліфіковану допомогу, попросив скерування саме сюди.
“Я бував у різних лікарнях. І це дуже добре, що тепер все можна отримати на місці і не треба їхати ані в інші райони, ані в область“.
Ендопротезування — це не лише про повернення рухливості. Це про гідність, якість життя та шанс почати знову. Але сьогодні ця сфера в Україні балансує між високими технологіями і суворою реальністю: дефіцитом кадрів, браком коштів, надмірними чергами. Кожен успішний випадок — це доказ того, що система може працювати. Але кожен, хто місяцями стоїть у черзі на операцію, — це нагадування про те, скільки ще потрібно зробити.
І доки пацієнти чекають, суспільство має усвідомити: інвестиції в медицину – це не витрати, а внесок у людський капітал, у силу країни, що воює і відбудовується. Адже кожен протезований суглоб – це крок до повноцінного життя.
Ірина Телька
Цей матеріал було підготовлено в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який проваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)». Висловлені погляди є винятково поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію Фундації Ірондель або ІРМІ.
