Уявіть: ви стоїте в горах і вам пропонують зіграти на справжній бойківській трембіті – одній із найдовших народних духових труб у світі. Її довжина може сягати від 2,5 до 5 метрів. Або ж одягнути старовинну гуню, коротку вовняну свиту з овечої шерсті. А може, вам ближче жіноча червона запаска, хустка та постоли, що колись були взуттям кожної господині на Опіллі?
Таку нагоду сьогодні дає історико-краєзнавчий музей «Сколівщини», який через інтерактивні формати залучає нову авдиторію.
Тетяна Зінкевич, керівниця музею:
«Час повномасштабної війни для музеїв – це справжній виклик. Тому ми шукаємо нові способи як зацікавити людей: інтерактив, дотик, участь. Якщо раніше дивитись на експонати можна було лише через скло, то сьогодні ми даємо можливість не лише доторкнутись, але й одягнути, спробувати попрацювати зі старовинними начинням. Звісно, що ми не даємо оригінали, але робимо копії музейних експонатів для відвідувачів. Це працює. Ми це бачимо через активну відвідуваність нашої установи».
До слова, це дозволяє музею Сколівського краю входити до ТОП-10 навідвіуваніших музеїв Львівщини. Загалом в області діє близько 150 музеїв. Лише у Львові — понад 40 різних профілів: від класичних історичних до сучасних мультимедійних просторів. Проте за кількістю музейних установ лідирує саме Івано-Франківщина — тут їх понад 200. Натомість Львівщина утримує першість за кількістю відвідувачів. Далі йдуть Київська область (120 музеїв), а також Харківська, Одеська та Чернігівська, де працює від 20 до 40 музеїв.
Чи відомо вам, що історичний музей «Арсенал», що у Львові, вважають одним із найстаріших в області? Його фонди нараховують понад 380 тисяч експонатів!
Загалом в Україні сьогодні функціонує близько 5 тисяч музеїв, із яких 470 це державні, або комунальні. Ще понад 3,5 тисячі діють при навчальних закладах, решта – приватні та громадські ініціативи.
Стрийський район тримає власну лінію оборони за культурну пам’ять. Лише краєзнавчий музей «Верховина» у Стрию зосереджує понад 26 тисяч музейних предметів від стародруків та ікон до етнографічних колекцій. Такі фонди -це не просто склади артефактів, а наукова база для виставок, освіти й туризму, що працює на впізнаваність району. Паралельно Стрийщина нарощує відвідуваність ключових локацій. У 2024 році до переліку найвідвідуваніших входили «Тустань» (166 320 гостей), НПП «Сколівські Бескиди» (131 599) і музейний комплекс «Дрогобиччина» (30 572). Це важливий індикатор: музейні та пов’язані з ними природо-культурні об’єкти залишаються «точками тяжіння» навіть у час війни.
І якщо хтось вважав, що музеї це пережиток минулого, то керівниця музею у Миколаєві Софія Міджак, категорично буде не згодна, адже дуже часто приймає відвідувачів. І багато з них це школярики.
«До нас приходять школярі. Музей -це простір діалогу, не пережиток минулого».
Як виживають музеї під час повномасштабної війни?
Багато з них, особливо ті, що близько до лінії зіткнення, перенесли частину програм в онлайн, перебудовували екскурсії, запустили освітні формати в гібриді. Академічні огляди фіксують швидкий перехід до дистанційної просвітницької роботи, онлайн-експозицій і подій уже в перші місяці вторгнення. Це стало матрицею стійкості, яку тримають і сьогодні. У маленьких громадах є свої «фішки».
Перша гідеса у Миколаєві
Марія Ганич, миколаївчанка, що закохана у своє містечко, його історію, культуру та людей, які збагачують місто своїм мистецьким доробком. З пані Марією завжди є приємна розмова. Тут 5 хв не вийде. Адже вона, упродовж багатьох років, збирає та досліджує історію міста, яке було засноване у 1570 році. А ще, пані Марія збирає по крихтах інформацію про громадських діячів, які жили чи працювали у Миколаєві. Та головна її «фішка» це те, що вона самостійно розробила цікаві екскурсії містом, які користуються великим попитом.
«Я хотіла, щоб люди більше знали про рідне місто. Адже, мало кому відомо, що у свій час, у Миколаєві, був жіночий монастир, який знищили татари. Про дві церкви, які містяни розібрали не заливши і сліду…Тож я розробила маршрути і це зацікавило людей. Відтак, вони приходять і до музею, і пізнають рідне місто».
Чи знали ви що: першим музеєм на території України вважається Миколаївський музей (що на річці Буг), створений у 1806 році на основі колекції античних пам’яток, зібраних на узбережжі Чорного моря? А першим у світі музеєм вважається музей вавилонської принцеси Еннігальді-Нанни, відкритий приблизно в 530 році до н.е. у стародавньому місті Ур у Месопотамії. Цей музей був розташований при храмовій школі для жриць і містив колекції старожитностей, які використовувалися для навчання. Перші експонати датуються навіть XX століттям до н.е. Археологічні розкопки, які виявили цей музей, провів у 1920-х роках Леонард Вуллі. Знахідка вважається однією з найперших у світі музейних колекцій у класичному розумінні музею — як місця збереження, вивчення і експозиції історичних предметів.
Цифрова доба музеїв – кара чи перевага?
На Львівщині цифровізація стала справжнім рятівним колом. У 2023 році область запустила 22 віртуальні тури замками та музеями — Підгорецькому, Олеському, Свірзькому, «Тустані» та інших. Деякі львівські музеї пішли ще далі: «цифра» стала не додатком, а повноцінним маршрутом. З’явилися 3D-екскурсії, імерсійні платформи, AR-листівки (проєкт Museum in 3D). Це не лише приваблює молодь, а й створює цифрові копії колекцій — своєрідну страховку на випадок ризиків.
Згадана у статті Софія Міджак активно працює з соцмережами, там вона оприлюднює різноманітні відеозамальовки з життя музею і у такий спосіб знайомить громаду з тематичними виставками та підтримує місцевий культурний фронт
«Зараз я активно веду фейсбук сторінку і бачу, що це гарно працює. Найближчим часом хочу завести також і ТікТок. Коли ти використовуєш цифрові платформи, то отримуєш можливість привабити молоде покоління».
Попри всі випробування, музейна мережа Львівщини не скорочується, вона пристосовується, росте і оновлюється. І Стрийщина, зокрема, має потужні фонди й туристичні «якорі», а сучасні технології допомагають зберігати та популяризувати культурну спадщину. Музеї -це вже не лише минуле. Це простір, де минуле говорить із майбутнім мовою, зрозумілою навіть поколінню смартфонів.
Ірина Телька
«Проект «Посилення стійкості медіа в Україні». Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
